Новости культуры и искусства

Твори Івана Дряпаченка в музейних колекціях України

Рубрика: История -> Изобразительное искусство
Метки: | |
Вторник, 16 декабря 2014 г.
Просмотров: 1486

Тетяна Ніколаєва

В історії українського мистецтва, на жаль, досі є багато білих плям. Забуті імена митців, забуті художні події. Але вітчизняні мистецтвознавці і за радянських часів і, звичайно, найактивніше зараз, намагаються розкрити перед шанувальниками образотворчого мистецтва всю красу і розмаїття художніх практик українських митців минулого. Ім’я Івана Дряпаченка особливо не відоме широкому загалу. За радянських часів художника взагалі було забуто і лише у 1960-ті роки, спочатку його учень Анатолій Терещенко, а згодом мешканець с. Ковалівка Борис Литовченко спромоглися на пошукові роботи. Результатом їх розвідок стали публікації у пресі, знайдені твори майстра у приватних колекціях (які згодом було передано до музеїв). А праці відомого мистецтвознавця Валентини Рубан 1970-х та 2000-х рр.. стали першими науковими розвідками творчого доробку талановитого вітчизняного митця.

На сьогоднішній день українські музеї зберігають лише вісімнадцять живописних і чотири графічні роботи Івана Кириловича Дряпаченка (1881-1936). Це, безумовно, крихти. Місце знаходження переважної більшості творчого спадку художника невідоме. Запропонований огляд презентує його спадщину в державних колекціях України та наводить архівні данні, які уточнюють музейну інформацію.

І. К. Дряпаченко. Натурниця. 1907

І. К. Дряпаченко. Натурниця. 1907.

к., о. 31,5х46,5

Одеський художній музей

Професійне навчання Івана Кириловича Дряпаченка почалося у 1894 р., коли той вступив до Київської рисувальної школи, а після її закінчення у 1898 р. до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, де навчався у майстерні В. Сєрова. З 1903 по 1911 роки він студіює у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв у Петербурзі, у майстерні І. Рєпіна, а пізніше - у П. Чистякова та В. Савинського. На звітній виставі цього навчального закладу 1907 р. демонструвався твір «Натурниця» (1907), що нині зберігається в Одеському художньому музеї [1]. У лівому нижньому кутку картини міститься дарчий надпис художника (трохи вище авторського підпису): «На добрую память ана…ем… И. Дряпаченко 17 VI 908 г.».

І. К. Дряпаченко. Берег Чорного моря біля Сухумі. 1908

І. К. Дряпаченко. Берег Чорного моря біля Сухумі. 1908.

п., о. 34х52

Харківський художній музей

І. К. Дряпаченко. Портрет батька художника. 1913

І. К. Дряпаченко. Портрет батька художника. 1913.

полотно на картоні, о. 28х21

Харківський художній музей

Ще одним збереженим твором періоду навчання, що експонувався на звітній виставі 1908 р. є «Берег Чорного моря біля Сухумі». Картина зараз знаходиться у постійній експозиції Харківського художнього музею. Її створено художником під час лікування на Кавказі. У цьому ж музеї зберігається ще один твір раннього періоду творчості Івана Дряпаченка – «Портрет батька» (1913) з авторським підписом, що 1915 р. експонувався на Весняній виставці в залах Академії мистецтв у Петербурзі. За даними Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, до 1937 р. етюд «Беріг моря біля Сухумі» (як і портрет батька) був власністю Ю. К. Білокобили [2].

І. К. Дряпаченко. Святлячки. 1913

І. К. Дряпаченко. Святлячки. 1913.

п., о. 64х84,5

Національного музей у Львові

Під час творчих відряджень до Італії (1912 - 1913) художник занурився у давню міфологію, античні образи й створив, збережений до сьогодні в збірці Національного музею у Львові ім. Андрія Шептицького, твір «Світлячки» (1913). Його було закуплено музеєм 1962 р. у приватної особи Івана Михайловича Лущанця (тоді помилково записали неправильні ініціал - Г. Дряпаченко). Тоді ж він експонувалося на «Виставці творів українських художників ХІХ - поч. ХХ ст. з приватних збірок» [3], яку організовував музей.

І. К. Дряпаченко. Назустріч вечору. 1915

І. К. Дряпаченко. Назустріч вечору. 1915.

п., о. 203х180

Донецький обласний художній музей

Не менш плідними для митця стали 1914-1915 рр. Під час перебування на батьківщині (у рідній Василівці) він створив цілу низку різноманітних за сюжетом і технікою творів, особливе місце серед них належать жанровим сценам з народною тематикою: «Назустріч вечору», «Біля озера», «Параска у святковий день», «Косарі» та ін.

У цьому контексті цікавим видається твір «Назустріч вечору» (1915), що знаходиться у постійній експозиції Донецького обласного художнього музею.

Історія отримання музеєм цього полотна та його атрибуція є прикладом кропіткої наукової роботи дослідників творчості художника та музейних працівників. За даними заступника директора з наукової роботи Марини Третьякової, - Музей придбав картину під умовною назвою «Українки» у 1978 році у Т. Комової та Л. Когана з Ленінграду. У журналі «Україна» (грудень 1979 р.) була опублікована кольорова репродукція картини. Її побачив дослідник творчості Івана Дряпаченка А. Терещенко, який не знав про існування цієї роботи. Зв'язавшись з завідуючою відділом російського та українського мистецтва XVIII — кінця Х1Х ст. музею Т. Пановою, він висловив свої міркування щодо схожих назв творів художника, які зустрічалися у каталогах дореволюційних виставок. А також надіслав фотографію кольорової листівки з картини І. Дряпаченка «Сутінки», що була надрукована в 1916 році. На ній зображено сім жіночих фігур на тлі озера. Зіставлення двох творів виділило їх взаємозв'язок: один і той же мотив здобув різну інтерпретацію. Група з чотирьох дівчат на картині «Українки» менш пов'язана з пейзажним фоном, хоча завдання передвечірнього освітлення має для художника важливе значення. А. Терещенко звернув увагу Т. Панової, що в каталогах художніх виставок і журналах за 1916 рік згадуються назви, близькі до сюжетів цих двох картин: «На озері», «Вечір біля озера», «Назустріч вечора». Якщо виключити «Сутінки» (міський пейзаж — від авт.), то одне з трьох інших назв могло мати відношення до картині, переданої до музею. Т. Панова вважала, що в цій картині фон з озером за спиною у дівчат має другорядне значення. Головне в ній - фігури чотирьох українок, що крокують назустріч глядачеві. Тому методична рада музею, затвердила авторську назву — «Назустріч вечору». Відомості власниці полотна про те, що картина була придбана її свекром у художника безпосередньо на виставці Академії мистецтв є ще одним підтвердженням правильності зробленого висновку. Тим більше, що ні в одному каталозі немає картини І. Дряпаченка під назвою «Українки».

Отже, навесні 1916 р. в Петербурзі пройшли дві художні виставки: «Весняна» в залах Академії мистецтв, де демонструвалася робота «Назустріч вечору» і XIII виставка Товариства художників на якій було представлено дві роботи І. Дряпаченка: «Вечір біля озера» (1915, місцезнаходження невідоме) і «Сутінки» (1914, Рибінський музей) [4].

І. К. Дряпаченко. Відпочинок (Гра у шахи). 1913

І. К. Дряпаченко. Відпочинок (Гра у шахи). 1913.

п. о., 55,5х74,5

Полтавський художній музей

І. К. Дряпаченко. Вечір на Україні. 1920

І. К. Дряпаченко. Вечір на Україні. 1920.

картон, о. 21х27,5

У 1965 році до колекції Полтавського державного художнього музею надійшли три твори Івана Дряпаченка: «Відпочинок (Гра у шахи)», «Вечір на Україні» та етюд «Портрет батька». За архівними документами картина Івана Дряпаченка «Відпочинок (за шахами)» датована 1913 р. і демонструвалася в 1914-му р. на Весняній виставці Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі [5]. У 1965 р. директор музею Павло Горобець публікує в обласній газеті «Зоря Полтавщини» (1965, №42) статтю «Невідомий твір художника І. К. Дряпаченка», у якій повідомляє, що цей твір до музею, разом з етюдом художника «Портрет батька», який раніше належав Д. Г. Гордієнко, передав Б. П. Литовченко. В цій же газеті твір «Відпочинок (Гра у шахи)» вперше публікується під назвою «За шахами». А вже 1978 р. картина була опублікована в альбомі музею під назвою «Гра в шахи» (Полтавський художній музей:Альбом/ Авт.-упор. К. Г. Скалацький. – К.: Мистецтво, 1978).

Етюд до портрета батька – це невелика за розміром робота. Згідно з архівними даними вона датована 1913 роком [6]. Однак, колишня власниця роботи Д. Г. Гордієнко вказує в дарчому написі 1913-1914 роки. За словами заступника директора з наукової роботи Світлани Бочарової, у цьому портреті, як і в ряді інших портретів батька, І. К. Дряпаченко втілює узагальнений образ українського селянина. Один із цих портретів художник назвав «Кріпак за Євангелієм» (місцезнаходження невідоме), акцентувавши, таким чином, увагу на тому, наскільки створений образ відповідає типажу простого селянина.

Того ж 1965 року до Полтавського художнього музею надійшла ще одна невелика робота – «Вечір на Україні». ЇЇ подарував харків’янин Лев Микитович Школа. Стилістикою, образністю, тихим ліричним настроєм пейзаж помітно наближений до української народної картини. Документи ЦДАМЛМ України свідчать про те, що пейзаж було створено художником у 1920 році.

Нагадаємо, що під час Першої світової війни Іван Дряпаченко перебував у воєнно-художньому загоні «Трофейної комісії». А взимку 1917 року він повернувся на Батьківщину в село Василівку. Там він мешкав до 1936-го, коли нещасний випадок обірвав його життя.

І. К. Дряпаченко. Портрет Ганни Миргородської. 1934

І. К. Дряпаченко. Портрет Ганни Миргородської. 1934.

п., о. 79,5х58,5

Полтавський художній музей

І. К. Дряпаченко. Похорони дитини. 1932

І. К. Дряпаченко. Похорони дитини. 1932.

папір, акварель, олівець, 27,5х21,5

Кременчуцький краєзнавчий музей

І. К. Дряпаченко. Портрет Бориса Семеновича Носоненка. 1926

І. К. Дряпаченко. Портрет Бориса Семеновича Носоненка. 1926.

п., о, 42х53

Наприкінці наведемо приклади творів художника 20-30-хх рр. ХХ століття. На початку 1970-х та 1980-х рр. зібрання Полтавського художнього музею поповнили чотири портрети: лікаря І. А. Богаєвського (1910), вчительки Г. М. Миргородської (1934), мешканця села Заруддя О. А. Третяка (1935) [7] та М. П. Бордюги (1922), який на момент створення майстром його портрету мешкав у селі Василівці. Ці портрети, разом із творами, що зберігаються у фондах Кременчуцького краєзнавчого музею (три графічних роботи І. К. Дряпаченка: портрет Уляни Дмитрівни Дробахи (1925), «Немовля з яблуком» (1923), «Похорони дитини» (1932) та сім живописних портретів односельців – мешканців села Василівка, які датуються 1926-1932 роками) є справжню галерею образів простих трударів Полтавщини.

Представлена музейна добірка розкриває різноплановість майстерності і велич таланту визначного українського художника і графіка Івана Кириловича Дряпаченка. До нашого часу збереглось обмаль його графічних і ще менш живописних робіт (саме така сумна ситуація), тому кожен виявлений твір становить значний інтерес для мистецтвознавців та шанувальників творчості митця.

Примітки:

1. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк. 90.

2. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк. 91, 97.

3. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк. 98.

4. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк. 86, 99.

5. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк. 96.

6. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк. 98.

7. ЦДАМЛМ України, ф. 1144, оп. 1, спр. 14, арк.103, 104, 105.

Скорочення: ЦДАМЛМ України - Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України

Поделитесь в соцсетях:

Оставьте комментарий! (комментарий появится после модерации)

Не регистрировать

Премодерация - комментарии проходят проверку.

Укажите email и пароль.
(Если Вы хотите зарегистрироваться Вам нужно будет подтвердить еmail.)



(обязательно)