Музей Ханенків із 4 вересня до 29 листопада 2026 року показує текстильний проєкт нідерландсько-української мисткині Марйо ван Шайк – «Боротися < Піклуватися < Грати < Поєднувати». Це не звичайна виставка живопису чи скульптури, а простір, зітканий буквально – з вовни, конопель і природних барвників.
Проєкт розділений на чотири блоки, кожен – окрема мова тіла і матеріалу. «Боротися» промовляє напругою нитки й жорсткістю фактури. «Піклуватися» – м'якістю та повторюваним, майже медитативним рухом прядіння. «Грати» повертає легкість і випадковість форм. «Поєднувати» зшиває розірвані фрагменти в цілісну структуру – буквальна метафора того, як тримається суспільство під тиском.
Ці чотири слова не ілюструють абстрактну концепцію. Вони описують реальні стратегії виживання людини під час війни. Марйо ван Шайк формулює просту тезу: щоб боротися, потрібні сили, а сили беруться з піклування, гри та підтримки одне одного.
Виставка відкривається на четвертий рік повномасштабного вторгнення, коли суспільна втома стала такою ж реальністю, як і саме протистояння. Музей Ханенків уже отримав міжнародне визнання за таку роботу з темою: у грудні 2024 року інституція здобула Outstanding Museum Practice Award від CIMAM (Міжнародного комітету музеїв сучасного мистецтва) саме за переосмислення власної ролі під час війни та перетворення простору на місце солідарності. Проєкт Марйо ван Шайк логічно продовжує цю лінію.
Марйо ван Шайк – мисткиня між Амстердамом і Києвом
Марйо ван Шайк – художниця, дизайнерка, кураторка й дослідниця, яка живе одночасно в Амстердамі та Києві. Така подвійна географія не декоративна деталь біографії. Саме вона дозволяє мисткині дивитися на українську воєнну реальність не лише зсередини, а й із дистанції – і водночас без туристичної відстороненості.
Буденні ремісничі практики – прядіння, шиття, вишивання – у роботі Марйо ван Шайк перетворюються на інструмент фіксації пам'яті. Це принципово інший підхід до документування війни: не фотографія і не журналістський репортаж, а повільний тактильний процес, який сам по собі є формою терапії.
Мисткиня працює з необробленою вовною голландських овець, поєднуючи її з коноплями та натуральними барвниками рослинного походження. Вибір матеріалів невипадковий: необроблена вовна зберігає природну неоднорідність, шорсткість, запах – усе те, що промислова тканина стирає. Дизайнерка також активно досліджує природну й матеріальну спадщину різних регіонів України, делікатно вплітаючи воєнні історії в художні, дослідницькі й соціальні проєкти. На виставці представлені роботи 2023–2026 років, серед яких кілька створено спеціально для Музею Ханенків, а супровідне відео показує сам процес народження нових творів у стінах музею.
Як влаштована експозиція
Виставковий простір принципово не має заданого маршруту – і це головна кураторська ідея проєкту, а не технічна деталь.
Відвідувач може вільно блукати між кімнатами, повертатися, обирати найзручнішу для себе траєкторію. Такий формат сам по собі – практичне втілення теми «піклування»: жодного примусового сценарію, жодної інструкції, як правильно дивитися.
Експозицію дозволено не лише розглядати, а й торкатися: відчувати фактуру вовни, конопель та інших матеріалів, гратися з елементами інсталяції. Для музею класичного мистецтва, де традиційно панує принцип «не торкатися», це виразний жест – мистецтво тут працює як інструмент дотику до реальності, а не як недосяжний артефакт за скляною вітриною.
Практична інформація для відвідувачів
Виставка триватиме з 4 вересня до 29 листопада 2026 року.
Графік роботи Музею: середа, п’ятниця, субота, неділя — з 10:30 до 17:30; четвер — з 12:00 до 19:30.
Адреса: вул. Терещенківська, 15–17, Київ.
Джерело: https://www.facebook.com/khanenkomuseum