Із 9 по 17 вересня 2026 року галерея «Митець» на Великій Васильківській 12, показує 50 знакових графічних робіт Степана Ганжі – митця, який нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка. Виставка називається «Код Відродження», і назва тут не метафора для афіші: половина експонатів – 25 робіт це те, що досі бачили лише власники приватних колекцій.
Урочисте відкриття виставки 8 вересня 2026 р. о 18:00. У програмі події:
• Офіційна церемонія відкриття,
• Кураторська екскурсія виставкою (50 робіт зі зібрання родини митця і приватних колекцій),
• Пісні на вірші Степана Ганжі у виконанні відомої української бандуристки Kobzarka –Олени Воловецької,
• Welcome drink і неформальне спілкування.
Хто такий Степан Ганжа
Степан Олександрович Ганжа (18 квітня 1942 – 5 серпня 2024) прийшов у мистецтво не з академії, а через сцену. Народився він у селі Жорнище на Вінниччині, у родині гончара Олександра Дорофійовича Ганжі – саме батько прищепив синові тягу до народної традиції.
До 1984 року Степан взагалі не тримав пензля в руках професійно. Спершу він навчався у хореографічній студії при ансамблі танцю УРСР імені Павла Вірського, а з 1966 по 1984 рік працював солістом балету в Українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Двадцять років на сцені навчили його ритму, композиції руху й відчуттю простору – навичкам, які пізніше проявилися в композиції його килимів і графіки.
Художником він став пізно й без диплома. У 1984 році, залишивши балет, Ганжа самотужки опанував техніку килимарства – без художньої школи, без наставника з фаху. Такий шлях типовий для наївного мистецтва: майстер вчиться в самої традиції, а не в академічній програмі. Помер Степан Ганжа 5 серпня 2024 року в Києві у віці 82 років, залишивши по собі корпус робіт, які колекціонери й музеї продовжують відкривати для публіки – як зараз, у «Коді Відродження».
Художній світ митця
У центрі творчості Степана Ганжі – повторювані образи-архетипи: дерево життя, Берегиня, козак-мамай, бандуристи, весільні музики. Це не випадковий набір мотивів. Кожен образ – частина української обрядової й міфологічної системи, яку митець переносив у графіку та килим напряму, без цитування чи стилізації під старовину.
Колористична мова Степана Ганжі стримана – він тяжів до вишуканих півтонів, а не до контрастних, «плакатних» кольорів. Такий підхід рідкість для декоративного мистецтва, де яскравість часто важливіша за нюанс. Саме ця стриманість дозволила йому поєднати три різні школи в одній роботі: автентичний фольклорний дух, класичну композиційну дисципліну і сміливість авангарду – без внутрішнього конфлікту між ними.
Мистецтвознавці ставлять Степана Ганжу в один ряд із Марією Приймаченко, Марфою Тимченко та Єлизаветою Мироновою – провідними іменами українського наївного й декоративного мистецтва. Кожна з цих майстринь працювала з фольклорним образом по-своєму: Приймаченко – через фантастичних звірів, Ганжа – через людські архетипи козацтва та обряду. Разом вони формують той пласт української художньої традиції, який довго залишався в тіні академічного живопису, а тепер повертається на перші шпальти виставкових афіш.
Визнання та нагороди
Головна нагорода митця – Національна премія України імені Тараса Шевченка, отримана 2010 року за мистецьку серію килимів. Це найвища державна відзнака в культурі, і присуджують її вкрай вибірково – без диплома, без академічного минулого Степан Ганжа довів свій статус майстра саме через якість роботи.
До цього списку нагород входять звання Заслуженого майстра народної творчості України (2004), премія імені Данила Щербаківського (2002) за внесок у музейну справу, премія імені Катерини Білокур (2005) – символічно присуджена в рік, коли порівнюють його шлях із долею самої Білокур, та мистецька премія «Київ» імені Сергія Колоса (2008) в галузі народного декоративного мистецтва. Степан Ганжа також був членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України – професійного середовища, яке визнало його своїм, попри відсутність класичної освіти.
Практична інформація
Художня галерея «Митець»: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 12.
Виставка триває: 9–17 вересня 2026
Галерея працює: 10:00–19:00
Вхід вільний
Джерело: https://www.facebook.com/martaprelius