З 2 по 19 липня 2026 року київський ЦСМ «Білий Світ» показує виставку львівського художника Назара Симотюка «Межі видимого». Це не метафора про самопізнання – це буквальна інструкція до перегляду: твій погляд активує простір, структура починає відповідати. Вхід вільний.
«Межі видимого» – про що ця виставка
Виставка будується на точному протиріччі: між тим, що видно, і тим, що працює. Симотюк показує дві серії – «Екрани» та «Магістралі несвідомого» – як єдину систему координат, де поверхня і глибина, оболонка і внутрішній рух існують одночасно.
«Екрани» – поверхня як фільтр реальності
«Екрани» працюють із площиною не як із фоном, а як з агентом. Поверхня тут не демонструє зображення – вона його затримує, нашаровує, пропускає дозовано. Дерев'яний рельєф функціонує як мембрана між тим, що є, і тим, що сприймається.
Це і є межа. Не лінія, а процес.
У мистецтвознавстві таку роботу з поверхнею пов'язують із традицією оп-арту – оптичного мистецтва, де зорові ілюзії є не ефектом, а змістом. Симотюк не цитує цю традицію, він продовжує її логіку матеріалом, який із нею не асоціюється. Дерево здається теплим і статичним. В його руках воно вібрує.
«Магістралі несвідомого» – ритм як мова внутрішнього
Друга серія іде глибше – і буквально, і структурно. «Магістралі несвідомого» моделюють потоки, що існують до того, як ми їх усвідомлюємо: інформація, яка рухається без дозволу, зв'язки, яких ніхто не планував.
Повторюваність елементів тут – не орнамент. Це модель мислення.
Якщо «Екрани» – про те, що стоїть між нами і реальністю, то «Магістралі» – про те, що всередині нас і теж поза контролем. Разом вони утворюють замкнений цикл.
Як дві серії утворюють єдину систему
Симотюк свідомо будує виставку як діалог двох протилежностей, що не конкурують, а доповнюють одна одну. «Екрани» дають структуру сприйняття, «Магістралі» – те, що через цю структуру проходить. Ти входиш у простір і стаєш елементом системи.
Саме тому виставка називається «Межі видимого», а не «Невидиме».
Назар Симотюк – хто він і чому варто знати цього художника
Симотюк – один із тих українських художників, яких важко помістити в одну категорію. Народився 1992 року в селі Бучачки на Івано-Франківщині, живе і працює у Львові. Між цими точками – траєкторія, яка пояснює і матеріал, і метод.
Від Івано-Франківщини до міжнародних колекцій
Художник навчався в Коломийському педагогічному коледжі імені Василя Стефаника, потім пройшов повний цикл у Львівській національній академії мистецтв (ЛНАМ) – бакалаврат, магістратура, аспірантура. Зараз він PhD candidate на кафедрі декоративного мистецтва та реставрації.
Роботи Симотюка показували на NordArt – одному з найбільших щорічних міжнародних арт-фестивалів Європи. Твори зберігаються в приватних колекціях Японії, США, Швеції, Бельгії, Франції, Італії та Німеччини. Не через маркетинг – форма читається поза мовою.
Дерево, геометрія та оптика – авторська мова
Основний матеріал художника – дерево. Не як посилання на традицію, а як інструмент із конкретними властивостями: структурою, вагою, тактильністю. З нього він будує мінімалістичні рельєфи, об'ємну пластику й абстрактні композиції, де геометрія взаємодіє з оптичними ефектами.
Сам Симотюк описує свій метод через поняття «прихованих ритмів» – регулярностей, що організують реальність, але не впадають у вічі. Завдання художника – зробити їх видимими.
Стилістично він перетинається з оп-артом, мінімалізмом, супрематизмом і декоративною пластикою, але не є адептом жодного з напрямів.
Добірку робіт Назара Симотюка можна побачити на офіційному сайті nazarsymotiuk.com.
Практична інформація: адреса та графік роботи галереї
Виставка «Межі видимого» триватиме з 2 по 19 липня 2026 року в ЦСМ «Білий Світ».
- Відкриття: Вернісаж відбудеться 2 липня о 18:00.
- Адреса: Київ, вул. Євгена Чикаленка, 21а
- Графік: середа–неділя, 11:00–19:00; понеділок і вівторок – вихідні
- Вхід: вільний
Джерело: https://www.facebook.com/whitewworld