2 липня 2026 року в Мистецькому арсеналі відкривається виставка, яка вперше зводить під один дах українських живописців 90-х і нинішніх митців.
«Мерехтливі зв'язки» – діалог двох епох
«Мерехтливі зв'язки» – виставковий проєкт, що пропонує переглянути сучасний український живопис не як щось нове, а як продовження незавершеної розмови. Куратор Олександр Соловйов зафіксував очевидну тенденцію: за останнє десятиліття фігуративний живопис в Україні переживає помітне повернення. Він сам був «професійним свідком» першого такого сплеску – наприкінці 1980-х і на початку 1990-х, коли й народився термін «нова хвиля».
Зв'язки між двома поколіннями автори назвали мерехтливими не випадково. Десь вони виразні, десь – лише вгадуються. Але саме в цьому просторі здогадок і резонансів живе найцікавіше запитання: чи є в українському живописі тяглість і цілісність як феномену – чи це лише випадковий збіг форми?
Обидва явища розвивалися в умовах історичних зламів. Тоді – розпад СРСР і народження незалежності. Зараз – повномасштабна війна. Контекст різний, але тиск реальності на мистецтво – однаковий.
Співкуратор Ігор Оксаметний описує ключовий тип робіт у проєкті як «стрімкий живопис» – полотна, що створюються за один-два сеанси, без ескізів і продуманої композиції, як безпосередній тілесний жест. Такий живопис не пояснює подію – він її проживає. Слід пензля, фактура фарби, подолання матеріалу перетворюють картину на форму візуального свідчення реальності.
Це важливо розуміти перед відвідуванням. Роботи тут не ілюструють реальність – вони з неї зроблені.
Куратори та концепція виставки
Олександр Соловйов – чому саме зараз
Соловйов сформулював центральне запитання проєкту відкрито: чи можна говорити про розвиток сучасного українського живопису як про феномен із тяглістю й цілісністю? Він ставить його не риторично. Глядач у залі мусить відповісти сам.
Більшість робіт «нової хвилі» осіла в музейних і приватних колекціях, чимало – за межами України. Молодший глядач їх ніколи не бачив. Тому зіставлення двох пластів – не ностальгія, а необхідність: без першого не зрозуміти масштаб другого.
Виставка свідомо не зшиває розриви між поколіннями. Вона їх проявляє – і залишає простір для розмови.
Ігор Оксаметний – тілесність і невимовне
Оксаметний порівнює вплив «стрімкого» полотна з раптово почутою музичною темою: воно діє напряму, через колір, ритм і емоцію, без вербальних пояснень і перекладу. Художник не описує подію – він проживає її в матеріальному акті створення образу.
Це особливо відчутно зараз, коли словами сказати вже нічого не можна. Або – зарано.
Художники виставки
Майстри 90-х – Ройтбурд, Голосій, Чічкан та інші
Серед авторів, що представляють контекст «нової хвилі»: Ілля Чічкан, Олександр Ройтбурд, Олег Голосій, Василь Цаголов, Андрій Сагайдаковський, Олександр Гнилицький, Валерія Трубіна, Дмитро Кавсан, Максим Мамсіков, Леонід Вартиванов, Ігор Гусєв, Симон Стаматов, Володимир Єршихін, Павло Керестей, Олександр Клименко, Сергій Панич, Василь Рябченко, Юрій Соломко, Мирослав Ягода.
Для багатьох відвідувачів це буде перша можливість побачити ці роботи наживо. Деякі з них не виставлялися в Україні десятиліттями.
Сучасні митці – Лисовенко, Кадан, Хоменко та інші
Поруч – роботи нинішнього покоління: Катерина Лисовенко, Нікіта Кадан, Леся Хоменко, Катя Алійник, Сана Шахмурадова Танська, Ольга Штейн, Антон Саєнко, Юрій Болса, Іван Грабко, Ксенія Гнилицька, Оля Єрємєєва, Люся Іванова, Катя Копєйкіна, Олена Курзель, Юрій Лейдерман, Кристина Мельник, Роман Михайлов, Маргарита Половінко, Влада Ралко, Каріна Синиця, Василь Ткаченко.
Генеральна директорка арсеналу Олеся Островська-Люта зауважує принципове зрушення: серед художників кінця 80-х жінок було мало. Зараз вони в більшості. Що змінилося – одне з питань, які виставка ставить, але не поспішає вирішувати.
Ключові теми – міф, тіло, ландшафт і самосумнів живопису
Виставка охоплює кілька наскрізних полів: міф і апокриф, людина всередині ландшафту, трансформації тіла, цитування з історії мистецтва та кіно, ефемерне й реальне. І окрема тема – живопис як спосіб поставити під сумнів самого себе.
В експозиції немає чіткого кордону між двома часовими пластами. Час тут не лінійний. Понад сорок авторів у семи залах Старого арсеналу розміщено так, щоб глядач сам вибудовував зв'язки – і помічав, де вони мерехтять, а де обриваються.
Практична інформація
Де знаходиться і як дістатися
Мистецький арсенал – вул. Івана Мазепи, 28–30, Київ. Найближча станція метро – «Арсенальна», далі пішки близько 10 хвилин.
Ціни на квитки та години роботи
Виставка «Мерехтливі зв'язки» працює з 2 липня по 30 серпня 2026 року.
- Дні роботи: середа – неділя
- Години: 12:00–20:00 (каса – до 19:30)
- День відкриття, 2 липня: 18:30–21:00
- Повний квиток – 200 грн, пільговий – 100 грн
Проєкт реалізовано в межах програми MUSEUM FUTURES Мистецького арсеналу та ГО «Спільнота Мистецького арсеналу» за підтримки RIBBON International.
Джерело: https://artarsenal.in.ua/