Документальний фільм «PALYANYTSIA» розповідає історію про свободу, війну та внутрішню силу українців мовою стріт-арту — найщирішою мовою вулиць, що перетворює руїни на символи непокори.
Днями у київському кінотеатрі «Оскар» (ТРЦ Gulliver) відбулася презентація стрічки, яка об'єднала мистецтво та документалістику в один потужний месидж світові. Перед показом гості занурилися у фотовиставку-інсталяцію, створену героями фільму — американськими художниками Bandit, Johnny та Tristan. Експозиція відкрила внутрішній світ митців, їхнє бачення України та процес народження монументальних стінописів на зруйнованих будівлях.
Фотовиставка-інсталяція
На виставці відвідувачі побачили не просто картини, а фрагменти живої історії. Johnny представив серію полотен, присвячених українським жінкам — тим, хто став тилом, голосом і незламною силою нації. Ці жінки не чекають на героїв. Вони самі є героїнями.
Центральним експонатом стали фрагменти автівки з малюнком «Янголи, що затримують ракети». Ця машина наче янгол вивозила людей з окупованих Бучі та Ірпеня навесні 2022 року. Художник BANDIT перетворив її на арт-об'єкт у вересні 2023-го, закарбувавши пам'ять про рятівників, які ризикували життям заради інших.
Окремий розділ експозиції — сатирична інсталяція під назвами «Розгладжуючи зморшки», «Виносити брудну білизну», «Красивий фасад на гнилому фундаменті» та «Сховати далі від очей». Кожна робота — це іронічний погляд на диктатуру, що намагається приховати свої злочини за маскою пропаганди.
«Сатира — найкращі ліки, — пояснює стріт-арт художник BANDIT. — Я хотів, щоб українці посміхнулися, і зобразив диктатора таким, яким би він ніколи не хотів себе бачити. Він не є всемогутньою силою. Прийде час, коли його буде притягнуто до відповідальності, бо світ бачить усі злочини проти українського народу. Нас надихнули сміливість і свобода українців. Це найсильніші люди, яких я коли-небудь зустрічав!»
Подорож крізь біль — 33 мурали на тлі війни
Автори стрічки — вуличні художники зі США Bandit, Tristan та Johnny разом із координаторкою проєкту Катериною Тимченко — вирушили в експедицію українськими містами, щоб зафіксувати, як країна бореться за свободу через візуальну мову вулиць. За два з половиною роки вони відвідали Київ, Ірпінь, Бучу, Бородянку, Харків, Ізюм, Краматорськ, Костянтинівку, Одесу та Миколаїв. Результат — 33 роботи, кожна з яких стала голосом знищених міст.
«Я завжди думав, що стіни мовчать, — ділиться BANDIT, — та тепер знаю: в Україні вони кричать голосніше за малюнки. Кожна тріщина — це історія. Кожна рана — це хтось, кого вже немає. Україна — як ліс, який намагаються випалити, але кожне дерево знову пускає коріння. Мистецтво — це спосіб говорити зі світом, коли боїшся, що він тебе не почує. Це спосіб сказати: ми тут, ми живі, ми — на світлій стороні».
У фільмі про війну в Україні урбаністичне мистецтво набуває нового сенсу. Воно не дає готових відповідей, а ставить запитання про людяність, гідність і здатність залишатися собою серед хаосу. Кожен мазок — це виклик не світові, а самому собі.
PALYANYTSIA — більше ніж назва
Назва «PALYANYTSIA» символічна. Це пароль, маркер української ідентичності та коду, який змушує кожного замислитись: хто я, на чиєму я боці, що готовий змінити, щоб змінити світ? Для українців це слово-шибболет, що відрізняє своїх від чужих. Для світу — нагадування про націю, яка не здається.
«Я мрію, що «PALYANYTSIA» стане потужним голосом України у світі, — каже продюсерка фільму Катерина Тимченко. — Стрічка була створена, щоб через призму мистецтва ще раз нагадати світові, який уже втомився від війни, про Україну. Це нагадування, що боротьба триває, що треба гуртуватися і допомагати, бо це війна усієї Європи й світу».
Катерина мріяла, що documentary film «PALYANYTSIA» збере у залі людей різних політичних поглядів, етнічності та рас для об'єднання. Адже кожна людина має дві спільні речі — серце і душу. Щодня ми просинаємося і маємо вибір, як використовувати це серце і душу. «PALYANYTSIA» — саме про це. Пароль. Код. Пошук глибоко своїх для об'єднання, підтримки та перемоги.
Особливу подяку продюсерка висловила команді, партнерам, режисерам, волонтерам, військовим, фотографам та численним меценатам, завдяки яким проєкт став реальністю.
Шлях на екрани — від Лос-Анджелеса до Києва
Вперше український документальний фільм показали на закритій прем'єрі у рідному місті героїв — Сан-Клементе (Лос-Анджелес) 9 серпня 2025 року. Перед сеансом відвідувачі оглянули виставку-інсталяцію, присвячену Україні. Гостей зустрічали з паляницею, знайомлячи з українськими традиціями та символами опору.
16 серпня допрем'єрний показ фільму відбувся на фестивалі «КіноБукет» у межах Міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage-2025 в Національному заповіднику «Софія Київська». Історичний простір став ідеальною декорацією для розмови про культурну дипломатію та мистецьку солідарність.
Показ «PALYANYTSIA» також став частиною міжнародного кіномарафону «Culture vs War», що об'єднав близько 60 показів українських фільмів у 18 країнах світу. Організатори — Асоціація «Дивись українське!» за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» та за сприяння Міністерства закордонних справ України — створили глобальну платформу для українського кіно.
Де подивитися PALYANYTSIA
Усі охочі зможуть побачити фільм на прем'єрному показі в рамках 54-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», який відбудеться з 25 жовтня по 2 листопада 2025 року. Відкриті покази також заплановані на листопад (25-27.11.2025) та грудень (1-3.12.2025) у Києві та Львові в межах проєкту «UNITED by ART».
Команда Aerosol Arsenal Films готується подати стрічку на 15 міжнародних фестивалів документального кіно. Амбітна мета — потрапити до шортлиста і заявити про «PALYANYTSIA» на весь світ як про фільм, що змінює погляд на війну через мистецтво.
Слідкуйте за новинами на https://instagram.com/aerosol_arsenal_films
Мурали пам'яті
Серед 33 робіт, створених під час проєкту, дві стали особливо символічними. Мурал «Питання часу» у Бучі (квітень 2024, BANDIT) зображує українського воїна на годинниковій стрілці. На іншій стрілці — його кохана, яка намагається перевісити стрілку годинника, щоб якнайшвидше він повернувся неушкодженим і живим з фронту. Це образ тисяч родин, які щодня борються з часом і страхом.
Другий мурал у Бучі (квітень 2024) на вулиці Яблунській, 144 — образ жінки, матері, дружини та доньки, яка втратила близьких. Пам'ятний стінопис став частиною меморіалу, покликаного вшанувати пам'ять восьми загиблих бійців Територіальної оборони. Вони захищали Бучу і були по-звірячому розстріляні російськими окупантами.
Анатолій Прихідько, Андрій Матвійчук, Андрій Вербовий, Денис Руденко, Андрій Дворніков, Святослав Туровський, Валерій Котенко та Віталій Карпенко — імена, назавжди викарбувані на стіні й у серцях.
Творча група та герої
Герої фільму: Bandit (USA), Tristan (USA), Johnny (USA), Kateryna Tymchenko (Україна)
Творча група: Режисери — Кадім Тарасов, Юлія Большинська (MUSEcutFILM) Продюсери — Катерина Тимченко, Ryan Smith Копродюсер — Андрій Різоль
Проєкт створено за участі гурту Antytila / Антитіла, Олександри Паскаль, Ольги Стоян, Олени Сергеєвої, військовослужбовців ЗСУ, за підтримки Національної поліції України та інших небайдужих.