У Києві з 24 січня 2026 року стартує виставка сучасного мистецтва, якої ще не було в Україні. Авторський проєкт Ванди Орлової «Мозаїка спадщини України. Персональні голоси, народжені в проєкті» об'єднує шість персональних виставок-продажів картин в одному арт-просторі LivingRoom. Це не групова експозиція з компромісами. Це шість повноцінних художніх висловлювань, що звучатимуть паралельно.
Виставка українських художників триватиме з 24 січня до 15 березня 2026 року. Кожна субота приноситиме нове відкриття персональної виставки. Шість жінок. Шість авторських світів. Один простір Living Room на вулиці Діловій, 3.
Формат, який змінює правила гри
Традиційна виставка живопису передбачає вибір: або персональна заява одного автора, або групова експозиція з неминучими втратами індивідуальності. «Мозаїка спадщини України» руйнує цю дихотомію. Шість художниць отримують повноцінний простір для персонального висловлювання, але водночас створюють єдину картину сучасної української культури.
Замість конкуренції – співіснування. Замість ієрархії – рівноправність голосів. LivingRoom перетворюється на галерею паралельних реальностей, де абстрактний живопис Нелі Марчук існуватиме поряд з інноваційним AR-мистецтвом Олени Голембовської, а паперовий колаж Майї Коби вестиме діалог з олійним живописом Наталії Ходаковської.
Такого досвіду не мала виставкова культура. Ні в Києві, ні за кордоном.
Спадщина як живий процес
Проєкт відповідає на втому від «безпечного» мистецтва та однакових експозицій. Назва «Мозаїка спадщини України» може здатися традиційною, але її зміст радикально сучасний. Спадщина тут – не музейний архів з вишиванками та глиняними глечиками. Це живий процес, який народжується сьогодні через персональні історії, сумніви, тілесність, світло та внутрішню тишу митців.
Підзаголовок «Персональні голоси, народжені в проєкті» розкриває філософію: важлива не масовість учасників, а впізнаваність кожного голосу. Не формат заради формату, а автор як центр висловлювання. Сучасне українське мистецтво перестає бути поодинокими фразами і складається в цілісну розповідь про час, у якому ми живемо.
Календар відкриттів – шість субот, шість світів
Кожна субота з 24 січня приноситиме відкриття нової персональної виставки (але всі виставки експонуються одночасно).
- 24 січня – Наталія Ходаковська відкриває проєкт енергією руху та концепцією Art Folk.
- 31 січня – Майя Коба представить багатошарові світи паперового колажу.
- 7 лютого – Неля Марчук занурить глядачів у кольорові градієнти абстракції.
- 14 лютого – Олена Князєва оживить жіночу лінію спадку через символізм.
- 21 лютого – Світлана Польова покаже гармонію кольору та автентичні символи.
- 28 лютого – Олена Голембовська завершить цикл інтерактивним діалогом з доповненою реальністю.
Шість відкриттів. Шість персональних заяв. Один мистецький простір, що триматиме всі голоси одночасно до 15 березня.
Наталія Ходаковська – танець як філософія буття
У 53 роки Наталія Ходаковська (творчий псевдонім NaKhod-ka) взяла в руки пензель. Не для хобі. Для дослідження жіночої сили, національної ідентичності та внутрішньої свободи. Її олійний живопис у стилі Art Folk – це авторська мова, де традиційні мотиви зливаються з енергією сучасності.
Концепції «Світоплин» та «Світлоплин» народилися зі спостережень за рухом. Танець у роботах Ходаковської – не просто сюжет. Це метафора життя, що не зупиняється. Картини «Скарб ремесла» та «Ремесла України» показують, як традиційні промисли стають джерелом сучасного натхнення. Кожен мазок пензля тут – відповідь на питання: що означає бути українкою сьогодні?
Художниця прийшла до живопису в зрілому віці, але це не недолік. Навпаки. Життєвий досвід дав їй те, чого не мають молоді таланти – розуміння глибини. Її персональна виставка в Києві стане першою офіційною заявою про себе як про митця національного масштабу.
Майя Коба – ювелірна точність паперового світу
Професія художника-модельєра з зачісок здається далекою від образотворчого мистецтва. Але саме вона навчила Майю Кобу бачити деталь. У її руках паперовий колаж перетворюється на багатошарові символічні світи, де кожен елемент має значення. Критики порівнюють її роботи з візуальними ребусами, що приховують глибокі емоційні підтексти.
Коба працює не лише з папером. Епоксидна смола та флюїд-арт розширюють її палітру можливостей. Але основа залишається незмінною – «ювелірна» точність. Кожна дрібна деталь є частиною цілісної мозаїки буття. Як у складному годиннику, де кожна шестерня впливає на рух цілого механізму.
Активно виставлятися Коба почала лише у 2024 році, але швидко знайшла свій голос. Експерименти з об'ємом і текстурою в колажі виводять її техніку за межі площинного зображення. Роботи стають рельєфними, майже скульптурними. Сучасне українське мистецтво отримало унікального майстра деталі.
Неля Марчук – емоції на межі абстракції
Як передати складний внутрішній стан без конкретних образів? Неля Марчук знайшла відповідь на межі абстракції та флюїд-арту. Її акриловий живопис – це насичені кольорові градієнти, що говорять мовою емоцій. Немає чітких контурів. Є потоки кольору, що зливаються, наче почуття в людській душі.
Участь у знакових проєктах сформувала її як художницю. «Намалюй мені вірш» на поезію Ліни Костенко навчив перекладати слово в колір. «Крилата Свобода» дав досвід роботи з великими форматами та соціальними темами. Але справжнє визнання принесла серія «Близнючки. Абстрактні профілі» – роботи, де два обличчя зливаються в єдиний емоційний потік.
Картина «Я тут була» стала маніфестом. Це не просто назва. Це твердження про власну присутність у мистецькому просторі. Про право бути почутою. Про слід, що залишає кожна жінка-художниця в історії української культури.
Традиційний акрил у руках Марчук звучить по-новому. Без екзотичних матеріалів, без технологічних вигадок. Тільки колір, форма та емоція.
Олена Князєва – жіноча лінія спадку
Поетка, журналістка, художниця – Олена Князєва поєднує кілька професій, але всі вони служать одній меті. Оживити «жіночу лінію спадку» – зв'язок поколінь через образи бабусь, традицій та фольклору. Її сюжетний акриловий живопис з елементами символізму розповідає історії, що передаються від матері до дочки.
Мотиви Трипільської культури – не просто декоративний елемент. Це спроба прочитати найдавніший культурний код України. Картина «Толока, з часів Трипілля і до сьогодні» показує безперервність традиції взаємодопомоги. Спільна праця стає ритуалом, що об'єднує покоління.
Активна участь у проєкті «Мозаїка спадщини України» логічна для художниці, яка досліджує саме тему спадщини. Але Князєва уникає музейності. Її бабусі не застиглі в минулому. Вони живі, вони говорять, вони передають досвід. Національна ідентичність в мистецтві тут – не ностальгія, а діалог.
Як журналістка, Князєва вміє розповідати історії. Як поетка – знаходити метафори. Як художниця – втілювати все це в зоровий образ. Виставка картин у Києві стане можливістю показати всі грані таланту.
Світлана Польова – колір як духовна практика
Війна змінює людей. Світлана Польова почала активно малювати саме під час війни – як засіб духовної практики. Абстрактний живопис став медитацією, способом знайти внутрішню гармонію серед хаосу. Поєднання акрилу, текстурної пасти та сухої пастелі створює багатий візуальний досвід.
Пошук гармонії через колір – це не втеча від реальності. Навпаки, це спосіб витримати її. Польова відроджує автентичні символи українського побуту: пісню, рушник, традиційні орнаменти. Але не копіює. Переосмислює. Картини «І на тім рушничкові…» та «Веснянки, гаївки» показують, як давні символи набувають нового звучання в сучасному мистецтві.
Текстурна паста додає роботам об'єму. Суха пастель – м'якості переходів. Акрил – яскравості кольору. Технічне майстерство служить емоційному змісту. Кожна робота – це не просто картина. Це зафіксований момент внутрішнього спокою, знайденого через творчість.
Участь у «Мозаїці спадщини України» для Польової символічна. Її роботи доводять: спадщина живе не в реконструкції, а в трансформації. Стара пісня звучить новими фарбами.
Олена Голембовська – мистецтво, що оживає
Головний редактор журналу «Картбланш», Олена Голембовська знає медійний простір. Але в мистецтві шукає не медійності, а глибини. Її інноваційне мистецтво поєднує флюїд-арт з використанням поталі та AR-технології – доповнену реальність. Картина перестає бути статичним об'єктом. Вона оживає у взаємодії з глядачем.
Проєкт «Кордони» – це маніфест нового мистецтва. Традиційне полотно доповнюється цифровими ефектами, світлом та звуком. Глядач наводить смартфон на картину – і бачить додатковий шар реальності. AR-технології в мистецтві відкривають безмежні можливості для діалогу між автором і аудиторією.
Але технології – не самоціль. Голембовська називає свої роботи «візуальними медитаціями», спрямованими на пошук внутрішнього спокою. Флюїд-арт з поталлю створює плинні форми, що заспокоюють око. Доповнена реальність додає інтерактивності. Виходить синтез традиційного та інноваційного.
Мистецька виставка в LivingRoom дасть Голембовській можливість показати повний спектр робіт. Від класичного флюїд-арту до повністю інтерактивних творів. Українське мистецтво 2026 року не боїться технологій. Воно їх приручає.
Де та як побачити
Адреса: Простір Living Room: м. Київ вул. Діловій, 3. Виставка триватиме з 24 січня до 15 березня 2026 року.
Купити картину в Києві можна буде безпосередньо на виставці-продажу. Кожна художниця представить роботи різних цінових категорій. Від камерних форматів до великих полотен. Придбати українське мистецтво – означає стати частиною проєкту, підтримати сучасних митців, забрати додому фрагмент живого культурного процесу.
Джерело: https://www.facebook.com/ArtFineNationUkraine