24 січня 2026 року о 15:00 художньо-антикварний салон «Візантія» відкриває персональну виставку сучасної української художниці Алли Жаворонкової «Символи життя». Це перша сольна експозиція майстрині, яка присвятила себе збереженню та розвитку Самчиківського розпису – однієї з найяскравіших, але маловідомих традицій народного мистецтва України.
Виставка триватиме до 6 лютого і презентує роботи на полотні, папері та одязі. Вхід вільний. У грудні 2025 року Алла взяла участь у колективній виставці «Різдво Разом – 2», де її роботи викликали такий інтерес, що художниця вирішила показати більше. Тепер глядачі побачать повноцінну колекцію, створену в техніці традиційного декоративного розпису.
Самчиківський розпис – забута перлина української культури
Самчиківський розпис народився в селі Самчики на Хмельниччині й довгий час залишався у тіні свого знаменитого «родича» – петриківського розпису. Проте його унікальність саме в цій камерності, у глибокій символіці кожного елемента. Квітка тут не просто прикраса, а жива метафора – про відродження, про корені, про пам'ять.
Геннадій Раковський, народний майстер, чиї роботи колись вразили Аллу на Pinterest, говорив: «Розпис – це мова предків, яку ми маємо навчитися читати знову». Його слова стали дороговказом для художниці. Самчиківська традиція вимагає точності, терпіння й глибокого розуміння символізму. Кожен мазок тут – це діалог із минулим.
На жаль, про цей народний промисел знають набагато менше, ніж про інші українські розписи. Лише кілька майстрів продовжують передавати знання, тримаючи традицію на своїх долонях. Алла Жаворонкова – одна з них.
Від дзвінків і дедлайнів до тиші й фарб
Життя Алли Жаворонкової довгі роки звучало в ритмі музичного бізнесу. Маркетинг, колл-центри, власний гурт, репетиційна студія – вона була диригенткою добре злагодженого оркестру. Але після 2017 року щось змінилося. Музика зовнішнього світу стихла. Настав час прислухатися до себе.
Потреба в тиші привела її до фарб. Друзі підказали шлях – розпис одягу, розпис по тканині. Алла вчилася, експериментувала, вдихала життя в кожен малюнок. А потім, гортаючи Pinterest, натрапила на образи, від яких перехопило подих. Роботи Геннадія Раковського дивилися у відповідь – глибоко, щиро, по-народному.
Так у її житті з'явився Самчиківський розпис. Любов з першого погляду.
Алла почала шукати інформацію про цю техніку, немов розгадувала загублену пісню. Із сумом відкривала, що матеріалів обмаль, а майстрів – ще менше. Але саме це зробило традицію ще ціннішою. Квітка – самчиківська, символічна, жива – остаточно закохала її в цей розпис. Як закохуються раз і назавжди.
Навчання у народних майстрів – збереження живої традиції
Доля подарувала Аллі зустріч із Народною майстринею Ольгою Машевською – вчителькою й наставницею, яка передала їй не лише техніку, а й філософію розпису. У 2022 році, серед сирен і обстрілів, паралельно з волонтерською працею, Алла завершила навчання. Вона тримала традицію на долонях, щоб не дати їй зникнути.
Згодом шлях привів її в саме серце Самчиківського розпису – село Самчики, де вона навчалася у Народного майстра Віктора Раковського. Це була школа не тільки технічної майстерності, а й духовної глибини. Кожна лінія, кожен колір мають значення. Це не просто декоративний розпис – це код, який зберігає пам'ять поколінь.
«Традиція живе, лише коли її передають далі», – повторювала Ольга Машевська. Алла сприйняла ці слова серйозно. Сьогодні вона повністю віддає себе Самчиківському розпису – як справі серця і справі життя. Водночас залишається ученицею, продовжує навчатися у народних майстрів, поглиблюючи знання й зберігаючи чистоту традиції.
Через роботи на полотні, папері та розпис на одязі вона дбайливо несе українську культурну спадщину у світ. Її мета – щоб цей живий народний розпис впізнавали й берегли в Україні та далеко за її межами.
Практична інформація
Дата відкриття: 24 січня 2026 року о 15:00
Тривалість: з 24 січня по 6 лютого 2026 року
Місце: Художньо-антикварний салон «Візантія», вул. Золотоустівська, 23, Київ
Графік роботи: вівторок – субота, 11:00 – 18:00
Вхід: вільний
Це рідкісна можливість побачити Самчиківський розпис наживо, поговорити з художницею, відчути енергію традиції, яка відроджується. Мистецтво живе, розвивається, підтримує, нагадує про красу й сенси.
Джерело: https://www.facebook.com/Inna.Mokritska