Ольга Дмитрівна Сенюк (1 червня 1929 – 1 червня 2019) – найкраща українська перекладачка дитячої скандинавської та англійської літератури, лауреат премії імені Максима Рильського (1994), піонерка художнього перекладу зі шведської мови.
Саме завдяки її майстерності українські діти вперше познайомилися з Пеппі Довгапанчохою, Карлсоном і муміками, а українська перекладацька школа здобула світове визнання.
Біографія
Народжена 1 червня 1929 року, Ольга Сенюк здобула освіту в Чернівецькому університеті та завершила аспірантуру при Київському університеті імені Тараса Шевченка. Її професійний шлях – це історія про те, як одна людина може змінити культурний ландшафт цілої країни. Перша україномовна версія творів Астрід Ліндгрен з'явилася саме завдяки Сенюк.
Премія імені Максима Рильського, яку вона отримала в 1994 році, є найвищою нагородою за художній переклад в Україні. Це визнання не було випадковим. За плечима перекладачки – десятки книг світових класиків: Сельма Лагерлеф, Август Стрінберг, Вільям Шекспір, Туве Янссон, Вільям Теккерей, Джек Лондон, Сара Лідман, Вільям Фолкнер.
Особистість Ольги нерозривно пов'язана з її чоловіком Євгеном Поповичем – також відомим українським перекладачем. Їхня родина стала своєрідною династією майстрів слова.
Скандинавська література та феномен Астрід Ліндгрен
Спеціалізація Ольги Сенюк на англійській та скандинавських мовах виникла не випадково. Під час написання дисертації вона занурилася у світ північноєвропейської літератури. Традиції скандинавської прози, особливий світогляд, що виражається в простоті та чесності, – усе це зачарувало молоду дослідницю.
Астрід Ліндгрен стала для Ольги не просто автором, а духовною спорідненою душею. Шведська письменниця володіла унікальним даром: непідробною любов'ю до дітей, особливим почуттям гумору, щирістю і людяністю. У 60-х роках за україномовними перекладами її книг вишиковувалися такі ж черги, як сьогодні за «Гаррі Поттером». Книги Ліндгрен виходили величезними тиражами. Український читач зустрічав кожну нову книгу як свято.
Ольга Сенюк переклала майже всі твори шведської письменниці українською мовою, фактично ставши єдиним перекладачем її спадщини. Така відданість не залишилася непоміченою. Ліндгрен і Сенюк вели листування протягом багатьох років. У 1993 році Ольга приїхала в гості до Астрід Ліндгрен до Швеції – це була зустріч двох майстринь, які говорили однією мовою, хоч і різними словами.
Мистецтво художнього перекладу
Переклад – це не буквальне перенесення слів з однієї мови в іншу. Перекладач повинен бути знавцем культури, дешифрувальником образів, провідником думок і понять. Як археолог, він розкопує шари значень. Як скульптор, він відтворює форму та сутність оригіналу в новому матеріалі.
Ольга Сенюк своєю роботою продемонструвала, що таке справжній якісний художній переклад. Її секрет простий, але потребує величезної майстерності: «Важливо зрозуміти автора і передати його стиль і лексику». Звучить елементарно, але це як сказати скрипалю: «просто грай правильні ноти». Диявол ховається в деталях.
Секрети якісного перекладу від Ольги Сенюк
На думку Ольги, сучасний переклад на українську мову значно втратив якість і обсяг порівняно зі старою школою перекладу 50-60-х років, яку вона застала на початку кар'єри. Що ж змінилося?
Сучасні перекладачі часто втрачають авторську думку. Вони ставлять себе вище автора, додумують своє, нав'язують власне бачення. Це не переклад – це переписування. Уявіть оркестр, де кожен музикант грає свою мелодію замість партитури композитора.
Велика проблема полягає в тому, що твори часто перекладаються українською мовою не з оригіналу, а з російського перекладу. За часів навчання і роботи Ольги це вважалося неприпустимою помилкою. Переклад перекладу – це як копія копії фотографії: кожен етап додає спотворення, затирає деталі, знебарвлює відтінки.
Проблеми сучасного українського перекладу
Труднощі українського художнього перекладу можна пояснити слабкими літературними традиціями через постійний «великоросійський» тиск – і за часів СРСР, і раніше. Цей історичний недолік відчувається у становленні та освіті сучасних українських письменників і перекладачів.
Низька оплата праці перекладачів у сучасних реаліях також не сприяє підвищенню якості художнього перекладу. Коли за місяці кропіткої роботи людина отримує гроші, на які ледве проживе тиждень, про яку майстерність може йти мова? Перекладачі змушені брати багато замовлень одночасно, працювати на швидкість замість глибини.
З сучасних видань дитячої літератури більш якісними Ольга Сенюк вважає книги видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Це видавництво зберігає високі стандарти та дбає про кожне слово.
Спадщина та визнання
Найгеніальнішими авторами Ольга називає Вільяма Шекспіра і Тараса Шевченка. І це символічно: англійський геній та український кобзар – дві вершини, між якими простягається місток її перекладацької майстерності. Вона познайомила українського читача не лише зі скандинавською дитячою літературою, а й з великими класиками світової прози.
Ольга Сенюк створила золотий стандарт українського художнього перекладу. Її принципи – вірність оригіналу, повага до автора, збереження стилю і лексики – залишаються актуальними незалежно від епохи. Кожна перекладена нею книга – це не просто текст, а культурний місток між народами, запрошення до діалогу, відкриття нових світів.