Тетяна Пєсік – як тернопільська гумористка підкорила український шоу-бізнес

Тетяна Пєсік – одна з найяскравіших представниць українського гумору, резидентка легендарного шоу «Бійцівський клуб» і дворазова переможниця проєкту «Розсміши коміка». Народилася 25 грудня 1987 року під знаком Козерога, здобула освіту маркетолога, але серце віддала сцені. Разом із командою V.I.P. Тернополь вона вже понад 15 років дарує глядачам щирий сміх, доводячи, що жіночий гумор може бути гострим, розумним і надзвичайно популярним.

У цьому ексклюзивному інтерв'ю Тетяна відверто розповіла про дитячі комплекси, творчу кухню КВНників, фінансову сторону шоу-бізнесу та те, чому Тернопіль завжди залишатиметься для неї домом. Її історія – це приклад того, як звичайне студентське захоплення може перетворитися на справжню життєву місію.

Від дитячих мрій до студентської сцени

– Тетяно, коли ви вперше відчули потяг до сцени?

Любов до виступів жила в мені з дитинства, але це було таке приховане бажання. Здавалося, що навколо купа талановитіших дітей, і я через це страшенно комплексувала. Мама взагалі думала зробити з мне співачку. Пам'ятаю, у першому класі до нас прийшла якась жінка записувати дітей на музику. Я прямо серед уроку втекла і пішла записуватися! Правда, з музикою не склалося – сусіди були категорично проти моїх вокальних експериментів.

Шкільні роки пройшли у спорті. Легка атлетика, баскетбол, танці. Але вдома я тихенько сідала перед телевізором і дивилася всі гумористичні програми підряд. Від екранних КВНників я й брала перші уроки гумору. Вони стали моїми першими вчителями, навіть не знаючи про це.

– А коли відбувся справжній дебют?

У десятому класі я знову вийшла на сцену після величезної перерви. Востаннє це було ще в дитсадку! Я була жахливо затиснута й перелякана. Тоді здалося, що сцена – не моє. Але я пообіцяла собі, що в інституті обов'язково створю команду КВН. І виконала обіцянку.

Становлення команди V.I.P. Тернополь

– Розкажіть про перші команди. Це був легкий шлях?

У виші ми з друзями зібралися й створили команду «Шосте почуття». Але КВНом треба жити, а через рік половина учасників передумала продовжувати. Потім була команда «Факультет» від Тернопільського національного економічного університету. Ми виступали в різних містах України, і університет спонсорував наші поїздки – самі б ми, бідні студенти, таке собі дозволити не могли.

Згодом знову залишилося двоє людей, які жити не могли без КВН і сцени. Нас узяли до команди V.I.P. Тернополь. У такому складі, як сьогодні, ми разом на сцені з 2008 року. Це наша родина.

– Ви коли-небудь думали, що студентське захоплення перетвориться на справжню кар'єру?

Ніколи! Я не могла уявити, що той Маслаков, якого бачила по телевізору, стане моїм колегою на одній сцені. Що команди, якими я захоплювалася по той бік екрана, стануть моїми друзями. КВК відкрив двері в зовсім інший світ, про який я навіть не мріяла.

Творча лабораторія – як народжуються жарти

– Як відбувається процес створення гумору? Є якась система?

Уся команда пише жарти й мініатюри. Часто це відбувається просто в процесі життя. Сидиш собі на роботі, і раптом у голову приходить геніальна ідея, яку грішно не використати. Люди сміються з побутових речей, коли впізнають себе в образах на сцені. Такий гумор завжди буде популярним, бо він близький кожному.

– А як проходить підготовка до серйозних ігор?

Перед іграми Вищої ліги КВН ми збираємося вечорами день у день. Щоб освіжити ідеї, іноді ділимося на менші групи, розходимося по кімнатах і буквально за півтори години збираємося знову. Показуємо, хто що придумав, додумуємо разом. У лігах є редактори, які відсіюють нецікавий або несмішний матеріал. На корпоративах ми самі вибираємо репертуар.

– Що таке «чорний КВН»? Про це мало хто знає.

«Чорний КВН» – це гумор без цензури. На репетиціях у нас з'являються дуже вульгарні жарти, які відразу йдуть у розділ «чорнуха». Ми використовуємо їх на спеціальних заходах, куди люди свідомо приходять, знаючи, що слів там не добирають. Мат під час мініатюр – звична справа. Коли людина попереджена, вона адекватно сприймає все, що відбувається. По телевізору таке не покажуть. Такі зустрічі проходять без камер і з вимкненими телефонами. Наша команда – п'ятиразові чемпіони «чорного КВНу». Уміємо показати таке, що всі покочуються від сміху!

– Чому ви виступаєте українською, а не російською?

Ми на сцені розмовляємо так само як у житті, і намагаємося передати цей колорит. Пробували звучати російською, але часто виходить, що губиться та «смішота», бо діалекти й наш говір просто не перекладаються. Російською виступали тільки в Сочі, бо там така умова для всіх команд. Сприйняли нас добре, але ми самі відчуваємо, що рідною українською звучало б набагато цікавіше.

Бійцівський клуб і Розсміши коміка

– Як ви потрапили в «Бійцівський клуб»?

Через КВН! Організатори Вищої ліги нас помітили й запросили. Відмовитися ми не могли – це чудова нагода по-новому проявити себе. Після першого виступу ми всім сподобалися, і з тих пір нас часто запрошують. Можна сказати, стали резидентами – на даний момент відзняті вже в 25 програмах. Там організація на дуже високому рівні, до тебе ставляться як до професіонала.

– Правда, що з Володимиром Зеленським ви познайомилися через знайомства?

Це абсолютна неправда! До участі в шоу «Розсміши коміка» ми з Зеленським не були знайомі. Є унікали, які думають, що Вітя й Таня виграли через те, що «Бійцівським клубом» займається «Студія Квартал 95». Можу всіх запевнити, що Зеленський нас до цього ніколи не бачив. Лише на КВК цієї осені, після того, як уже відбулися зйомки, він сказав нам: «О, а я вас пам'ятаю!» – і пішов собі далі.

– Куди пішли призові гроші з «Розсміши коміка»?

Усі кошти, які ми виграли, пішли на розвиток команди. Ми за них поїхали в Сочі на Міжнародний фестиваль КВН, що коштувало чималих грошей. Плюс завжди знайдуться люди, які хочуть випити, тож магарич за виграш – це святе.

Гроші, робота та реальність шоу-бізнесу

– Чи можна жити виключно на КВН?

Багато хто думає, що якщо тебе регулярно показують по телевізору, то біля дому стоїть «Ламборгіні», і ти сидиш у розкішному будинку, тільки соняшник клюєш. Насправді є люди, які вважають, що я живу одним КВНом і більше нічим не займаюся. Був випадок, коли я шукала роботу через центр зайнятості, і якийсь чоловік так і вигукнув: «Ого! «V.I.P.» шукає роботу?!»

Я працюю за фахом – маркетологом. Це досить серйозна робота, але вона мені подобається. Там теж треба постійно щось нове вигадувати, але жарти недоречні – пропозиції мають бути дієвими.

– А виступи на корпоративах і весіллях?

Ми виступаємо на весіллях, корпоративах та інших заходах. Це прибуткова справа, але практично всі кошти, які заробляємо, вкладаємо в команду. Виступи у Вищій лізі КВН дорого обходяться. Переїзд до іншого міста, проживання, харчування, мінімальний інвентар – усе це коштує значних грошей.

Тернопіль – місто, яке надихає

– Що ви любите в Тернополі?

Я дуже люблю Тернопіль, особливо озеро – це прикраса нашого міста. Часто спілкуюся з людьми, які приїжджають сюди, – усі в захваті від нашого ставу. Я вже трохи поїздила Україною й хочу сказати, що наш Тернопіль – дуже європейське місто. Буває, приїдеш кудись, а там так «радянським союзом» віє – якось незатишно й сіро. У нас завжди свіже повітря.

– А чого бракує місту?

Тернополю не вистачає класного пляжу. Необов'язково їхати в Крим, Туреччину чи Єгипет, щоб добре відпочити, але тут просто ніде. Якби вкласти інвестиції в будівництво аквапарку на озері, створити сферу найрізноманітніших розваг на воді, сюди б їздили відпочивати. Звісно, озеро потребує очищення – влітку тут не дуже добре пахне, можна навіть у непритомність упасти від цієї смороду.

Особисте життя, цінності та мрії

– Як вам вдається поєднувати роботу, КВН і особисте життя?

Особистого життя як такого в мене немає. Вільний час проводжу переважно в компанії друзів. Кожен мій ранок починається з музики. Їдучи на роботу в маршрутці, сиджу в навушниках і просто насолоджуюся мелодією. Зізнаюся чесно, буває, бачу знайомих і роблю вигляд, що сплю або не бачу, бо музика дає відчуття спокою. Це найкраща терапія від стресу й поганого настрою.

– У вас більше друзів-чоловіків чи жінок?

Якщо розставити для себе пріоритети, то ніколи не закохаєшся у свого друга чи подругу. А якщо кажеш «друг», а думаєш, що може не тільки, – буде проблема обов'язково. У мене з дитинства так склалося, що серед моїх друзів більшість хлопців. Із ними мені якось простіше спілкуватися, бо дівчата в компанії чоловіків ніколи до кінця не домовляють.

– Який він, ваш ідеальний чоловік?

Ідеальних чоловіків не існує, але МІЙ має бути добродушним, чесним, щирим. Таким, якого можна легко підбити на якусь авантюру. І неважливо, скільки він заробляє – сьогодні він може бути ніхто, а завтра опиниться на вершині успішності. Я вважаю, що жінка має бути музою для чоловіка, надихати його й підтримувати. Саме віра робить чоловіка сильним.

– У вас з хлопцями негусто, як ви самі казали...

Не знаю, чому так склалося. Можливо, якась невпевненість чоловіків, або думають, що в мене їх купа, й тому бояться робити перші кроки. Я не така сильна жінка, як виглядаю. Чоловік має бути чоловіком – першим підходити до дівчини й виявляти увагу. «Пресухи» від хлопців я не люблю страшенно. Той, хто мозок виносить. Він має бути таким, щоб інтригував.

КВН дав впевненість і змінив життя

– Що дав вам КВН як людині?

КВН дав мені впевненість і сміливість. До нього я боялася сама себе. Я навчилася спілкуватися з різними типами людей, аналізувати їх. Безумовно, він подарував багато нових знайомств і друзів не тільки в Україні, а й за її межами. У мене є друзі в Чечні, Абхазії, і я дорожу цими людьми й спілкуванням із ними.

– Які плани на майбутнє?

Для нас завжди прикладом були «Квартал 95» і «Уральські пельмені» – на їхньому гуморі ми виросли. Наша команда теж мріє про власні проєкти, але до цього ще треба дожити. У КВН старих не буває – поки є той запал, ти завжди цікавий публіці й своєму глядачеві. Планів у нас ще багато, і сподіваюся, ми ще не один рік дивуватимемо та розважатимемо людей.

Тетяна Пєсік на Розсміши Коміка