Серпень 2025-го у Харкові став театральною лабораторією національної пам'яті. З 15 по 17 число третій фестиваль сучасної драматургії «Драма-спринт» зібрав вісім п'єс-переможниць головних українських конкурсів – і шість із них створили військові. Перформативні читання, майстер-класи та дискусії перетворили травматичний досвід на мову театру. Онлайн-трансляція дозволила глядачам з усієї України долучитися до розмови про те, як мистецтво фіксує війну.
Театр іде на фронт – концепція фестивалю прифронтових міст
Фестиваль сучасної драматургії «Драма-спринт» народився під час великої війни. Два перші проведені в Києві, у Театрі драматургів. Третій свідомо змістив фокус на прифронтові міста України.
Організатори – харківський «Театр на Жуках», драматург і продюсер Дмитро Терновий, кураторка та драматургиня Ірина Гарець – вибудували концепцію навколо географії болю. Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Одеса, Суми, Херсон, Чернігів та Харків. Саме звідти прибули учасники – представники театрів та фахівці, які знають ціну кожній виставі під час війни. Харківські актори й режисери підготували перформативні читання п'єс. Це не просто культурний опір. Це діалог про те, як театр залишається живим на лінії зіткнення.
«Драматургія під обстрілами має інший пульс, – каже Дмитро Терновий. – Вона не про метафори. Вона про виживання смислів».
Від конкурсів до сцени – як народжується антологія воєнної драми
Концептуальна ідея «Драма-спринту» – за кілька днів представити фаховій аудиторії всі п'єси-переможниці драматургічних конкурсів року. Режисери, театрознавці, продюсери отримують доступ до текстів, що вже пройшли експертний відбір. Деякі з них втілені на українських сценах.
У програмі фестивалю 2025-го – твори переможців п'яти ключових конкурсів: «Тижня актуальної драматургії», «Липневого меду», «Євродрами», Theatre against War та Конкурсу короткої драми. Ці тексти увійшли до другої антології «Драма Панорама 2024», започаткованої у 2023 році. Презентація збірника стала частиною програми фестивалю.
Вісім представлених п'єс. Шість авторів – військові. Усі теми – про війну. Фестиваль перетворився на архів травматичного досвіду воєнного часу, зафіксований мовою сучасного українського театру.
Перший день – дивитися онлайн повну трансляцію
Відкриття розпочалося з вітання організаторів. Дмитро Терновий як керівник проєкту та Ірина Гарець, співзасновниця Театру Драматургів і засновниця інтернет-бібліотеки «Укрдрамахаб», презентували антологію «Драма Панорама 2024».
Перше перформативне читання – п'єса Аліни Сарнацької «Військова мама», яка посіла третє місце на конкурсі «Тиждень актуальної п'єси 2024». Режисерка Софія Оніщенко зібрала акторів Анастасію Глазунову, Діну Чмуж, Юлію Одокієнко і Дениса Ломакіна. Музику написав Володимир Понікаровський, а підтримку надав харківський театр «Нафта». У п'єсі прозвучала пісня гурту «Жадан і Собаки» – «Мальви».
Історія материнства на війні. Жінка, що втратила сина на фронті, і жінка, що відправляє туди чоловіка. Дві траєкторії, дві правди, один біль. «Материнство під обстрілами – це коли любов стає зброєю проти страху», – говорить Сарнацька.
Друге читання дня – «Привиди у гілках» Валерія Пузіка, переможця конкурсу «Євродрама 2024». Режисерка Ольга Тернова. Актори: Валерій Брільов, Сергій Городецький, Віталій Мізяк, Юрій Ніколаєнко, Наталія Перепелиця, Марина Агеєнко. Художниця Діна Чмуж, відео – Наталя Мей.
П'єса розгортається навколо солдатів, що повертаються з війни та несуть у собі «привидів» – спогади, травми, втрати. Метафора гілок як осколків пам'яті пронизує текст. Пузік досліджує феномен посттравматичного стресового розладу через поетику абсурду.
День завершився майстер-класом «Драматургічний твір. Правові аспекти» від Марини Котеленець – театрознавиці, виконавчої директорки Всеукраїнської Ліги Авторів. Вона розповіла про авторські права драматургів, договори з театрами та юридичний захист текстів.
Третє читання – знову п'єса Аліни Сарнацької «Баланс», яка здобула перше місце на «Тижні актуальної п'єси 2024» та поділила перше-друге місце на «Липневому меді 2024». Режисерка Наталія Цимбал. Актори: Олена Хомутецька, Антон Глазунов, Наталія Цимбал.
«Баланс» – це історія про внутрішню війну жінки, яка намагається втримати рівновагу між ролями дружини військового, матері та професіонала. Сарнацька виводить формулу українського жіночого досвіду 2022–2025 років: жити у постійній напрузі між присутністю та відсутністю.
Фінальна подія дня – панельна дискусія «Проживання війни. Досвід театрів з прифронтових міст України». Учасники: Ольга Донік (Запоріжжя), Дмитро Некрасов (Суми), Артем Свистун (Миколаїв), Сергій Павлюк (Херсон), Сергій Мазаний (Дніпро), Юрій Вєткін (Чернігів), Стася Волошина (Одеса), Софія Оніщенко і Олександр Шанідзе (Харків).
Вони розповіли про театри, що працюють під обстрілами, евакуації вистав, репетиції в укриттях та глядачів, які приходять попри все. «Театр у прифронтовому місті – це акт національного самозбереження», – резюмував Дмитро Некрасов.
Другий день – дивитися онлайн повну трансляцію
День розпочався з майстер-класу «Особистий досвід співпраці з сучасними драматургами» від Тамари Трунової – головної режисерки Театру драми і комедії на Лівому березі. Вона поділилася практичними кейсами постановки нових п'єс та роботи з живими авторами.
Перше читання – п'єса Олександра Жугана «Нью-Йорк, +38°», переможниця «Конкурсу короткої драми 2024». Режисерка Інна Островська. Актори: Андрій Гапанович, Антон Гусак, Олексій Грідасов, Олександр Романов.
Жуган переносить українську травму в контекст глобального міста. Головний герой – емігрант із зони бойових дій, що втратив мову. Діалоги розпадаються на осколки, як спогади. Спека Нью-Йорка стає метафорою внутрішнього пекла.
Другий майстер-клас дня провів Дмитро Захоженко – головний режисер Львівського театру імені Лесі Українки. Тема: «Документальний і постдокументальний текст у театрі». Він аналізував, як реальні історії трансформуються у драматургію та де проходить межа між документом і вигадкою.
Завершальне читання – п'єса Юрія Вовкогона і Григорія Семенчука «Мааа, болить!», яка посіла третє місце на конкурсі «Липневий мед 2024». Режисер Олександр Шанідзе. Актори: Олексій Борисенко, Микита Круглов, Єлизавета Бірюкова, Оксана Олександрова, Анастасія Несміян, Олександр Дверницький, Альона Мельникова, Роман Губарев, Олександр Шанідзе, Аделіна Дуброва.
Назва – це крик солдата під час поранення. П'єса побудована на монологах військових, записаних у госпіталях. Документальний матеріал переплетений з абсурдистськими сценами, де біль втрачає мову і перетворюється на звук.
Семенчук та Вовкогон працювали з технікою verbatim – дослівного запису реальних розмов. «Коли біль не вміщається у слова, театр знаходить інші форми», – коментує Вовкогон.
Третій день – дивитися онлайн повну трансляцію
Фінальний день відкрив майстер-клас Максима Курочкіна – військового, драматурга, співзасновника Театру Драматургів та художнього керівника освітньої програми Театру Ветеранів. Тема: «Театр Ветеранів. Постання. Поступ. Перспектива».
Курочкін розповів про унікальний проєкт, де ветерани стають не лише героями вистав, а й акторами та авторами. «Театр дає змогу прожити травму ще раз, але в безпечному просторі, де є глядачі-свідки», – пояснює він.
Перше читання – п'єса Богдана Адаменка «Бункер. Я вже нічого не боюсь», переможниця конкурсу «Тиждень актуальної п'єси 2024». Режисер Віктор Єрмоленко. Актори: заслужена артистка України Тетяна Тітова, Олександр Плехун, Дарія Ждан, Єлизавета Дубровська, Владислав Москалець, Олексій Дубінін та Поліна Гагаріна.
Дія відбувається в підземному бункері, де група людей пережидає обстріли. Кожен день стирає межі між нормальністю та божевіллям. Адаменко досліджує психологію тривалого перебування під загрозою смерті. Персонажі втрачають страх – не тому, що стають сміливими, а тому що виснажуються емоційно.
«Коли страх стає хронічним, він перетворюється на порожнечу», – говорить Адаменко.
Друге читання – п'єса Ольги Мацюпи «Параскева», яка поділила перше-друге місце на «Липневому меді 2024». Режисерка Анастасія Кошель. Актори: Аліна Подгорнова, Вероніка Погребна, Марія Плюскова, Валерія Бондар, Анастасія Темна, Софія Алєйнікова, Валерія Григор'єва, Анастасія Кошель, Денис Серьогін, Ігор Нечаєв, Ілля Недашковський, Анастасія Дідик.
Мацюпа звертається до архетипу Параскеви П'ятниці – святої покровительки жінок, землі та долі. У п'єсі вона стає збірним образом українських жінок, які тримають тил під час війни. Магічний реалізм переплітається з побутовими сценами, створюючи ефект подвійного бачення: жінка одночасно свята і смертна, героїня і жертва.
«Жіночий досвід війни – це завжди подвійне навантаження: чужа травма плюс своя», – резюмує Мацюпа.
Фінальне читання фестивалю – п'єса Олега Михайлова «Птах на горищі», переможець конкурсу Theatre against War 2024. Режисер Сергій Смеречук. Акторка: Олександра Колесніченко.
Моновистава про солдата, який повертається додому, але не може вийти з горища. Метафора ув'язнення у власній травмі. Він говорить сам із собою, згадує побратимів, веде уявні діалоги. Птах на горищі – це він сам, поранений і нездатний злетіти.
Михайлов використовує мінімалістичну форму, щоб посилити відчуття самотності. Один актор, один простір, один голос. «Коли повертаєшся з війни, найстрашніша тиша – це та, що всередині», – пише автор у ремарці.
Фестиваль завершився подяками організаторів, підсумками та планами на майбутнє. Дмитро Терновий анонсував, що наступний «Драма-спринт» планується знову в одному з прифронтових міст.
«Драма-спринт» у Харкові – це частина масштабнішого проєкту «Драматургія змін: театральна мережа для суспільного діалогу». Ініціатор – «Театр на Жуках», фінансування – Міжнародний фонд «Відродження».
Проєкт спрямований на просування сучасної драматургії у театри прифронтових міст, створення професійної мережі та документування воєнного досвіду через мистецтво. Фестиваль став платформою для театрального нетворкінгу, обміну досвідом та пошуку нових форм.
Онлайн-трансляція на YouTube дозволила долучитися до події глядачам з усієї України та за кордоном. Кожен день фестивалю переглянули тисячі людей.
Третій «Драма-спринт» довів: сучасна українська драматургія – це не лише мистецтво, а й архів пам'яті. Вісім п'єс про війну, створених тими, хто її проживає, формують нову театральну мову.
Ці тексти увійдуть до репертуарів українських театрів. Вони стануть матеріалом для майбутніх досліджень, підручників, дисертацій. Вони фіксують те, що не можна забути.