20.02–21.03.2026 у малій залі галереї сучасного мистецтва Imagine Point триватиме проєкт ПІСЛЯЖИТТЯ.
У проєкті беруть участь Іванна Стратійчук (відеоарт, інсталяція), Оксана Стратійчук (графіка), Євген Чорний (живопис), Тетяна Чорна (ювелірне мистецтво), elisELIS (поезія, інсталяція), Ніна Савенко (живопис, інсталяція), Тарас Коблюк (інсталяція), Аліса Гоц(графіка), Наталія Трубнікова (скульптура), Ліна Романуха (колаж), Олександр Богомаз (графіка, мозаїка), Катерина Косяк (живопис), Катерина Salve (графіка, інсталяція), Віталій Кравець (інсталяція), Каріна Пустовалова (сценарна робота).
Кураторка – Іванна Стратійчук.
Життя починається з того, що душа піддається спокусі.
Іванна Стратійчук
Ця виставка — про те, як жити і творити після втрати.
Про те, як бути після смерті.
Ми говоримо про шлях:
- про післяжиття, що починається для того, хто відійшов,
- і про післясмерть, що триває для тих, хто залишився.
Вдивляючись у неминуче, ми прагнемо зрозуміти те, що минає.
Торкаючись неосяжного, ми повертаємося в тут і тепер — у життя.
***
Виставці «Післяжиття» передував тривалий процес співприсутності — з місцем, пам’яттю, історією роду.
Вона сформувалася на основі резиденції, яку ініціювала Іванна Стратійчук у селі Комарів на живописних кручах Дністра. Людське життя тут відчувається не як окрема подія, а як фрагмент довшої, майже геологічної тяглості.
«Післяжиття» — це колективна спроба помислити перехід: між життям і смертю, між особистою історією та родовою пам’яттю, між тим, що зникає, і тим, що продовжує тривати в інших формах.
Ця виставка також є своєрідною формою меморіалізації останніх років життя дідуся Іванни Стратійчук — Івана Васильовича Бербеки, чий рід оселився в Комарові не пізніше кінця XVIII століття. Він був першим у родині, кому вдалося здобути вищу освіту, навчався в Чернівцях на фізика й там познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Його дитяче бажання бути художником реалізувала вже його донька — Оксана Стратійчук. Батько Івана Васильовича був конярем і мав близько двадцяти коней у господарстві, а мати, за чутками, — сільською ворожкою. Згідно з сімейною легендою, перед смертю вона заповіла своєму сину передати ці землі у спадок тоді ще однорічній Іванці.
«Під час літніх канікул дідусь часто повторював мені: “Ти тут хазяйка”, “Ти маєш право”, “Це твоя земля, твій ліс”», — згадує Іванна.
Свобода, впевненість і відповідальність — це ж теж не менш цінний спадок.
Ландшафти села Комарів провокують людину проживати себе як частину природи. Геологічні артефакти, якими щедро всипана місцева земля, свідчать про те, що поселення лежить на дні стародавнього моря, а уламки трипільських глечиків на сільських городах — про численні історичні нашарування. Маючи так багато неба над головою, як не почати розглядати себе в контексті мільйонів років?
«До мене прийшло відчуття древності мого роду. Трипільська культура — ровесниця єгипетських пірамід. Тому цілком можливо, що я є нащадком комарівських фараонів», — не жартує Іванна.
Образ фараонів виник випадково і закріпився... Іноді Іванна жартома називала так діда, доглядаючи за ним. Розвиток його хвороби припав на початок 2021 року (тоді ж відбувся один із перших пленерів у Комарові). Іванна була змушена відмовитися від подорожі до Єгипту, й образ фараона став буквально переслідувати її — в назві кіоску біля лікарні, в позі дідуся, який любив спати схрестивши руки на грудях, у дахах місцевих будинків, що у певні літні ночі нагадують піраміди. І хоча запланована відпустка до Єгипту не відбулася, вона трансформувалася у внутрішньою, значну глибшу й емоційнішу подорож.
«Це була медитація на життя і смерть, яка тривала 3,5 роки», — каже Іванна.
Тому ця виставка — це також розмова про тяглість не як абстрактну ідею, а як щоденний ритуал.
Учасники виставки говорять про післяжиття крізь особисту призму: хтось про смерть близьких, втрату друзів на фронті, хтось про час, що розтягується між життям і вічністю, хтось про містичність самого процесу. Все це індивідуальні, тихі розмови, без пафосу, без спроби щось пояснити або чогось навчити. Бо Комарів не потребує просвітництва — він сам є досвідом.
Чи є ця виставка певною формою арттерапії? Так, але також у буддизмі є метафора індивідуальної душі як краплі, що біжить у море колективної свідомості.
І хто зна, можливо, виставка є тим пропонованим ландшафтом, крізь який ця подорож видаватиметься невагомішою.
Текст – Ліна Романуха
Відкриття виставки відбудеться 20 лютого о 18:00.
Виставка триватиме 20.02–21.03.2026 у малій залі галереї Imagine Point за адресою: Проспект Голосіївський, 86/1, вхід зі двору.
Працюємо: середа — субота, 12:00 — 19:00.