20 травня 2026 року о 17:00 у Нацiональному музеї «Київська картинна галерея» відкривається виставка «Геометрія світла» – проєкт, що ставить сміливе запитання: чи може давня традиція іконопису говорити сучасною живописною мовою? Відповідь – у двох серіях робіт, які існують не паралельно, а в живому діалозі, як два голоси однієї теми.
Куратор виставки Леся Кочергіна-Дінкова зібрала в одному просторі сучасні живописні полотна та ікони у неовізантійському стилі. Це не еклектика й не протиставлення – це розмова через час. Виставка триватиме з 21 травня до 20 червня 2026 року.
Де канон зустрічає особистий пошук
В основі проєкту – ікона як сакральний образ, переосмислений через колір, форму та геометричну структуру. Художниця шукала живописну мову для вираження духовного досвіду – і знайшла її у чистій формі, ритмі та світлі. Як казав Кандинський, «форма – це зовнішній вираз внутрішнього змісту». Тут ця ідея набуває буквального втілення.
Сучасні сакральні образи – це не ілюстрації до теологічних текстів. Це інтуїтивний пошук, зафіксований у фарбі. Геометрія виступає не декором, а інструментом бачення: спосіб показати порядок і гармонію, закладені в основі світу. Коло, квадрат, трикутник – знаки, які з'являються в сакральному мистецтві від Візантії до Малевича, від мандали до вітражів готичних соборів.
Поруч – ікони у неовізантійському стилі, які нагадують: ця традиція не скам'яніла в архіві. Вона дихає. Об'єднані в одній експозиції, обидві серії утворюють міст між каноном і особистим досвідом пошуку істини.
Техніка плави – світло, народжене зсередини
Ікони виконані в техніці плави – одній із найдавніших іконописних технік, де фарба накладається тонкими прозорими шарами один за одним. Кожен шар просвічує крізь наступний, і світло буквально «виростає» зсередини твору, а не падає на нього ззовні. Це протилежність імпасто (густого рельєфного мазка) – тут все про прозорість і глибину.
Такий процес повільний і медитативний. Він несе в собі час – час присутності та уваги. У епоху, коли мистецтво дедалі частіше твориться швидко й для швидкого споживання, пошарове нанесення фарби стає майже радикальним актом терпіння.
Саме ця якість – повільно народженого світла – створює особливий резонанс із сучасними полотнами поруч. Традиція перестає бути музейним експонатом і стає живою практикою. Геометрія як мова духовного
Геометрія у мистецтві – це не математика, а метафізика. Коло символізує вічність і повноту; квадрат – матерію та стабільність; трикутник – єдність протилежностей або Трійцю в християнській іконографії. Ці знаки пронизують сакральне мистецтво різних культур і епох – від єгипетських пірамід до православних мозаїк Візантії.
У «Геометрії світла» ці форми не цитуються як кліше – вони переживаються заново. Художниця використовує геометричну структуру як компасну стрілку: вона вказує напрямок всередину. Це мистецтво, яке не пояснює, а запрошує.
Виставка набуває особливої гостроти саме зараз – у часи, коли звичні орієнтири зникають, а нові ще не знайдені. «Геометрія світла» не дає готових відповідей. Вона пропонує простір тиші, де сучасна візуальна мова говорить про вічне – без слів, але щиро. Де можна дозволити собі запитати: що таке світло, яке не протистоїть темряві, а трансформує її?
Тут форма стає молитвою, світло – вибором, а геометрія – спробою заново зібрати себе в новій реальності.
Де і коли – практична інформація
Нацiональний музей «Київська картинна галерея»
Презентація: 20 травня 2026, о 17:00
Виставка триває: 21 травня – 20 червня 2026
Адреса: Київ, вул. Терещенківська, 9
Вартість повного вхідного квитка – 200 грн (пільгові категорії – 100 грн). Музей приймає відвідувачів з 11:00 до 18:00 (крім понеділка та четверга); з 11:00 до 19:00 у вівторок. Каса працює до 17:20 (до 18:20 у вівторок).
Джерело: https://www.facebook.com/knag.museum