20 травня 2026 року в Національному музеї декоративного мистецтва України відкрилася виставка «ARS»: українське гаптування» — найбільший академічний проєкт до 20-ї річниці Всесвітнього дня вишиванки. Близько ста творів. Три століття технік. Одна нитка традиції.
Чому важлива виставка «ARS»
Виставка «ARS» — не ретроспектива заради ностальгії, а наукова реконструкція живої мови вишивального мистецтва України XVIII–XX століть. Куратори свідомо обрали латинський термін ars — слово, що в античному розумінні охоплювало одночасно техніку, мистецтво, ремесло і віртуозність. Сьогодні ми розрізняємо ці поняття. Вишивальниці минулого — ні.
Латинське «ars» і його зв'язок з українською вишивкою
У латині ars не мало однозначного перекладу — воно описувало стан майстра, який діє на межі між знанням і натхненням. Саме так працювали українські вишивальниці: не копіювали орнамент, а вели діалог із традицією. Кожен стібок був рішенням.
Це не метафора. Це технологія.
Виставка показує, як у межах однієї техніки — наприклад, лічильної вишивки — майстриня з Полтавщини та майстриня з Буковини приходили до кардинально різного візуального результату. Регіональні варіації тут не екзотика, а головний сюжет експозиції.
Куратор виставки та наукова концепція
Авторка концепції — науковиця музею Валентина Тищенко. За її словами, поштовхом стало спостереження: сучасне українське суспільство повертається до вишивки не як до декору, а як до способу самовираження і стійкості. «Прояви цієї взаємодії тотожні слову ars», — пояснює дослідниця.
Тищенко будувала виставку навколо технік, а не регіонів чи епох. Такий підхід дозволяє побачити гаптування як єдину систему знань — із внутрішньою логікою, еволюцією і діалектами.
Що побачать відвідувачі — 100 творів з музейної колекції
Експозиція охоплює близько ста творів виключно з фондів Національного музею декоративного мистецтва. Жодних приватних позик. Тільки те, що музей зберігав десятиліттями, — і що тепер вперше зібрано в єдиному просторі.
Сорочки, рушники, лиштви підризників — що представлено
У залах можна побачити сорочки, рушники, лиштви підризників та окремі фрагменти вишивок. Лиштви підризників — це декоративні облямівки богослужбового одягу, одна з найскладніших форм церковного гаптування. Кожен предмет тут — документ конкретного часу, регіону і руки конкретної майстрині.
Рушники в цій експозиції — не побутові речі. Носії символічної програми, де кожен елемент орнаменту мав функцію, а не лише красу.
Від шва «просо» до гаптарської техніки «уприкріп»
Виставка вибудована як маршрут від простого до складного. Починається з шва «уперед голку» — найдавнішої базової техніки, яка на рушниках отримала народну назву «просо»: зернистий ритм стібків на полотні справді нагадує розсипане зерно.
Завершується гаптуванням «уприкріп». Золоті або срібні нитки кладуться на поверхню тканини й закріплюються дрібними допоміжними стібками — результат рельєфний, майже скульптурний. Саме так оздоблювали церковні ризи та парадний одяг козацької старшини.
Між цими двома полюсами — десятки проміжних технік. Усі представлені в єдиній залі.
Регіональні варіації та розмаїття технік
Один і той самий стібок у різних регіонах давав різну фактуру, ритм, щільність. Поряд висять роботи з різних куточків України, виконані однаковою технікою, — відмінності очевидні навіть неозброєному оку.
Експозиція розрізняє два типи вишивки: лічильну — де кожен стібок рахується за нитками тканини й утворює геометричний орнамент — та вільну, де голка рухається по намальованому контуру, відтворюючи рослинні або фігурні мотиви. Обидва напрями представлені у всьому регіональному розмаїтті.
Всесвітній день вишиванки — 20 років традиції
Всесвітній день вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня. 2026 рік — ювілейний: рівно двадцять років тому студентка Чернівецького університету Леся Воронюк запропонувала однокурсникам прийти на заняття у вишиванках. З цього і почалося.
Сьогодні свято відзначають у десятках країн. Але його значення для України після 2022 року стало іншим: вишиванка перетворилася на видимий знак спротиву і тяглості культури, яку намагаються знищити.
Виставка «ARS» — найбільш академічна відповідь на це явище. Вона не святкує. Вона досліджує.
Як відвідати виставку
Національний музей декоративного мистецтва України вул. Івана Мазепи, 21, корпус 2, Київ
Експозицію можна відвідати до 31 серпня 2026 року.
Офіційна сторінка музею у Facebook: https://www.facebook.com/DecArtMuseum