17–30 березня 2026 року Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе на Андріївському узвозі запрошує на персональну виставку українського художника Павла Шарка. Відкриття – 17 березня о 14:00, у день народження митця.
Ця експозиція – не просто збірка картин. Вона простягає міст між архаїчними символами трипільської культури та ранами сьогодення: від орнаментів прадавньої України до полотен, написаних під звуки вибухів. Живопис і графіка Павла Шарка ставлять просте й водночас болісне питання: що ми несемо в собі крізь тисячоліття?
Художник Павло Шарко
Павло Якович Шарко народився 17 березня 1948 року в містечку Федорівка на півночі Казахстану. Перший урок олійними фарбами запалив у хлопчині інтерес до малювання – але шлях до мистецтва виявився довгим. Спершу він обрав армію.
Кар'єра військового принесла йому звання полковника й орден «За службу Батьківщині». Паралельно Шарко здобув науковий ступінь кандидата педагогічних наук і звання доцента. Лише потім – повернення до пензля. У 2006 році він закінчив Європейську школу дизайну та пройшов навчання у студії живопису при Центральному будинку художника, опановуючи малювання, живопис і дизайн. У 2019 році його прийняли до Національної спілки художників України.
Такий маршрут – від плацу до полотна – дає роботам Павла незвичну внутрішню напругу. Він знає, що таке наказ і що таке свобода. І ця різниця видно в кожному мазку.
Художній стиль
Мистецтвознавиця Наталія Бондаренко визначає манеру Павла як «плакатний живопис»: влучний, з яскравою гамою, де зелені, блакитні, жовті та бузкові кольори б'ють у вічі і не відпускають. Це експресивний живопис, часом наближений до сюрреалізму, – але не заради ефекту, а заради правди.
На формування його образної мови вплинули письменники і філософи, далекі від академічного мистецтва: Габрієль Гарсія Маркес із магічним реалізмом, Михайло Булгаков з його гротеском, Григорій Сковорода з українською мудрістю та музика Баха – архітектурно вивірена і водночас пристрасна. Як казав сам Маркес: «Письменник пише одну книгу все своє життя». Павло Шарко, схоже, малює одне полотно – тільки кожного разу ширше.
Насичені, контрастні кольори – не декорація, а мова. Вони створюють те, що художник називає «життєдайними емоціями»: навіть у найтемніших роботах є пульс, є рух, є воля до виживання.
Живопис під вибухами – воєнна серія з Бородянки
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році живопис Павла Шарка набув нового виміру. Опинившись в окупації в селищі Клавдієво-Тарасово під Бородянкою, він не зупинився. Малював просто неба, поки поряд гриміли вибухи. Так народився справжній літопис війни – серія полотен, які говорять про те, що не вкладається в слова.
Серед найвідоміших робіт цього періоду:
«Непереможний» (2022) – образ незламності, написаний у найтемніші тижні окупації.
«Україна очима Едварда Мунка» (2022) – діалог із всесвітньо відомим «Криком» норвезького експресіоніста. Там де Мунк зобразив особистий жах, Шарко вписав у цей крик цілу країну.
«Бородянка, душі загиблих» (2022) – полотно-реквієм за тими, кого вже немає.
«ВПО – внутрішньо переміщена особа» (2022) – сильна емоційна робота, присвячена мільйонам вимушених переселенців.
«Ціна життя» (2020) згоріла під час обстрілу Бородянки. Художник планує відновити її – і в цьому намірі теж є позиція.
У березні 2022 року, в розпал окупації, Шарко організував міні-виставку для сусідів під гаслом «В оточенні життя не зупиняється». Це, мабуть, один із найточніших виставкових маніфестів в історії українського мистецтва.
Визнання та колекції – від Варшави до Єгипту
Роботи Павла Шарка експонувалися в Польщі, Німеччині, США та Австрії. Він брав участь у міжнародному арт-проєкті «Повернись живим!» і у виставках НСХУ в Центральному будинку художника – зокрема у «Барвах життя» та «Святковому натюрморті».
Його картини зберігаються в приватних колекціях в Україні, Великій Британії, Іспанії, Італії, Канаді та Єгипті. Кілька полотен прикрашають Центр гуманітарної допомоги українцям у Варшаві. Художник є переможцем всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Павло Шарко – приклад того, як особистий досвід, навіть найболючіший, стає матерією для мистецтва, що говорить зі світом. Як писав Гарсія Маркес: «Усе, що я написав, – правда». Для Павла це не метафора – це хроніка.
Інформація для відвідувачів
Відкриття: 17 березня 2026 року о 14:00
Тривалість виставки: 17 – 30 березня 2026 року.
Де: Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 21
Джерело: https://www.facebook.com/ikavaleridzemuseum