24 квітня у Центральному будинку художника в Києві відкривається виставка, присвячена 40-м роковинам аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Близько ста робіт – живопис, графіка та декоративно-ужиткове мистецтво – об'єднала Національна спілка художників України, щоб показати: трагедія 1986 року досі залишається живою раною в культурній пам'яті країни.
Сто творів – між 1986-м і сьогоденням
Дев'яносто відсотків представлених робіт – нові, створені спеціально для цієї експозиції. Решта – свідоцтва з першої хвилі: плакати та картини кінця 1980-х, написані тоді, коли слово «Чорнобиль» ще пахло гарячим бетоном і страхом. Поруч із ними – роботи студентів і учнів сучасних мистецьких шкіл, для яких катастрофа є вже частиною підручника, але не менш тривожною темою.
«Я хотів показати, як різні покоління художників проживають одну й ту саму трагедію», – пояснює директор Дирекції виставок НСХУ Ігор Волощук, безпосередній організатор проєкту. Серед учасників – митці, які особисто пережили події квітня 1986-го, і зовсім молоді автори, що переосмислюють Чорнобиль через призму нинішньої війни.
Юрій Пшеничний, Анатолій Марчук, Ганна Миронова, Павло Шарко – кожен із художників підійшов до теми по-своєму. Одні зображали порожнечу покинутих сіл, інші – обличчя ліквідаторів, ще інші – невидиме: радіацію, мовчання, час, що стоїть. Спільне в усіх роботах – відмова від ілюстративності. Це не хроніка катастрофи, а її внутрішній портрет.
Окремо представлені плакати та живопис Василя Гуріна – художника, якого голова НСХУ Костянтин Чернявський називає «художником-філософом». «Його твори – це не просто художні образи, а глибокі роздуми про відповідальність людини, про біль і наслідки катастрофи, що залишаються з нами назавжди», – зазначив Чернявський. Гурін осмислював Чорнобиль не як журналіст і не як документаліст – він шукав метафізичний вимір трагедії там, де інші бачили лише руйнування.
Виставка відкрилася в момент, коли Україна переживає нові випробування. Організатори не уникають цієї паралелі: ядерна загроза, евакуація, зруйновані міста – все це знову стало частиною щоденного словника. Мистецтво про Чорнобиль сьогодні читається інакше, ніж читалось би у 2015-му. Воно про те, як людина витримує нестерпне – і продовжує жити.
Виставка має не лише мистецьке, а й культурно-історичне значення: зберегти живу пам'ять про чорнобильську трагедію для тих, хто народився після 1991-го. Не через підручник, а через образ, колір, форму.
Практична інформація
Де: Центральний будинок художника, Київ, вул. Січових Стрільців, 1–5.
Коли: 24 квітня – 10 травня 2026 року, щодня з 12:00 до 18:00 (вихідний – вівторок).
Вхід: безкоштовний.
Джерело: https://www.facebook.com/NUAU1938