З 24 квітня по 7 червня 2026 року Національний центр «Український Дім» представляє виставку «Чорнобиль. Об'єкт укриття». Вона переосмислює чорнобильський міф – не як застиглу руїну, а як живий ландшафт, де культурне і природне, втрачене і знайдене, наукове і магічне нашаровуються одне на одне.
Зона відчуження – не мовчазний свідок, а жива екосистема
Сорок років минуло з аварії на ЧАЕС. За цей час до покинутих сіл поверталися самосели. Науковці робили нові відкриття. Кладовища оживали під час щорічних візитів евакуйованих. Ліси Чорнобильського Полісся заповнювалися дикими тваринами. Катастрофа стала екосистемою – у найширшому сенсі.
Попри стійкий образ моторошного місця, де зникло все живе, чорнобильський ландшафт в експозиції виставки постає інакше – як майже містична сила, що притягує людей усупереч небезпеці. Підзаголовок «Об'єкт укриття» – не лише технічна назва саркофага над четвертим реактором. Це метафора: Чорнобиль сам став укриттям – для тих, хто повернувся, для тварин, для пам'яті.
Героїчний подвиг ліквідаторів, сотні тисяч переселених зі своїх домівок, радіоактивне забруднення – усе це залишається живою частиною культурної пам'яті українців. Але Чорнобиль не зупинився в 1986-му. Він живе далі – і виставка показує це.
Мистецтво як форма пам'яті
«Цей міф міжпоколіннєвий: для когось – прожитий досвід, для когось – успадкований спогад,» – такий підхід визначає художній вимір виставки. Митці, які бачили Чорнобиль на власні очі, і ті, хто успадкував цю травму через родинні розповіді та колективну пам'ять, говорять тут рівноцінними голосами.
Чорнобильська серія Марії Примаченко – одне з найвідоміших художніх висловлювань про катастрофу. Примаченко, яка жила в Болотні поблизу зони відчуження, відповіла на аварію своїми характерними образами: фантастичними звірами, деревами, земними силами. Поруч – твори Віктора Зарецького, Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, Людмили Мєшкової. Документальні фотографії Віктора Марущенка зберігають образи, які важко вкласти у слова.
Окремо варто виділити художників-ліквідаторів Олега Векленка та Дмитра Нагурного – тих, хто усував наслідки катастрофи, а потім осмислював їх через мистецтво. Їхні роботи – свідчення зсередини.
Від аварії до дрона 2025 – документальний вимір
Виставка прослідковує хронологію Чорнобиля від самої аварії та ліквідації наслідків аж до лютого 2025 року, коли російський дрон влучив у новий безпечний конфайнмент. Чорнобиль – не лише архів минулого: це точка, яка й досі перетинається з актуальним часом. Нова агресія нагадує: ядерна безпека України залишається відкритим питанням.
Виставка висвітлює єврейську історію Чорнобильщини – малознаний пласт, який рідко потрапляє до масових розповідей про катастрофу, хоча Чорнобиль здавна був містом зі значною єврейською громадою. Також представлено підготовчі матеріали Івана Литовченка до мозаїк у Прип'яті та ескізи Юлія Сінькевича до пам'ятника «Прометей» – символу міста, якого більше не існує.
Куратори проєкту – Олексій Ананов, Тетяна Гаук, Аліса Гришанова та Оксана Семенік. Виставку реалізовано у співпраці з ГО «Платформа культурних ініціатив».
Практична інформація
Виставка «Чорнобиль. Об'єкт укриття»
триває з 24 квітня по 7 червня 2026 року
в Національному центрі «Український Дім»
за адресою: Київ, вул. Хрещатик, 2.
Вартість квитків: повний – 180 грн, пільговий (для школярів та студентів) – 90 грн.
Джерело: https://www.facebook.com/ukrdim