З 25 квітня по 10 травня 2026 року в Центральному будинку художника Національної спілки художників України відбудеться Всеукраїнський культурно-мистецький проєкт «Мова живого кольору». Вхід – вільний. Це рідкісний шанс побачити зріз сучасного українського живопису: кілька десятків митців з різних куточків країни, зібраних під одним дахом заради одного діалогу – між художником і глядачем, між кольором і болем, між сьогоденням і пам'яттю.
«Мова живого кольору» – про що цей проєкт
Виставка об'єднує сучасних українських художників, які через живопис, колір і форму осмислюють те, що відбувається зараз: внутрішні переживання, культурну ідентичність, опір і надію. Кожен твір – не просто полотно, а висловлювання. Не декорація, а свідчення.
Ідея проєкту проста і водночас глибока: колір може бути мовою. Так само, як музикант говорить звуком, а поет – словом, художник говорить відтінком, контрастом, фактурою. «Мова живого кольору» – це спроба зібрати ці висловлювання разом і почути, що сучасне українське мистецтво говорить про свій час.
Урочисте відкриття – 25 квітня о 14:00. Експозицію можна відвідувати щодня з 12:00 до 18:00, крім вівторка.
Ірина Ситник – авторка і кураторка проєкту
За проєктом стоїть художниця Ірина Ситник – засновниця Творчої платформи «StiviART», Заслужена діячка мистецтв України. Саме вона є автором концепції і куратором виставки.
«Цей проєкт народився з бажання показати, що сучасне українське мистецтво – це живий організм, який дихає, відчуває і говорить мовою кольору,» – пояснює Ситник. «Кожна робота – відверта розмова про наше сьогодення, про силу, біль і красу, що народжуються у взаємодії кольору й простору.»
Творча платформа «StiviART», яку заснувала Ситник, працює саме на перетині таких завдань: збирати митців, створювати спільний художній простір, де живопис говорить не для обраних, а для всіх. Цьогорічний проєкт – один із найбільших за охопленням: художники з різних регіонів України.
Живопис як мова – мистецтво під час війни
Виставки сучасного українського живопису сьогодні мають особливу вагу. Мистецтво в умовах війни – це не ескапізм і не розвага. Це спосіб зафіксувати, осмислити і передати наступним поколінням те, що відбувається. Як писав Пол Клеє: «Мистецтво не відтворює видиме, воно робить видимим невидиме.»
Саме цим і займаються учасники «Мови живого кольору» – роблять видимим те, що важко сформулювати словами: тривогу і стійкість, втрату і любов, руйнування і відродження. Колір тут стає не прийомом, а засобом. Форма – не композицією, а позицією.
Символізм кольору в українському живописі має глибоке коріння: золото іконопису, синь народного розпису, криваво-червоне і чорне сучасного воєнного мистецтва. Ця виставка – частина великої розмови, яка триває вже тисячу років.
Голова Національної спілки художників України, Заслужений художник України Костянтин Чернявський підкреслює ширший контекст події.
«Подібні виставкові проєкти мають надзвичайне значення для розвитку сучасного мистецького процесу в Україні,» – зазначає він. «Вони не лише демонструють творчі здобутки митців, а й формують культурний простір, що об'єднує суспільство навколо національних цінностей і мистецьких традицій.»
НСХУ – це не просто організація. Це інституція, яка зберігає і просуває українське мистецтво вже десятиліттями. Те, що проєкт відбувається саме тут, у Центральному будинку художника, надає йому статусу та символічного звучання.
Практична інформація
Виставка «Мова живого кольору» триватиме з 25 квітня по 10 травня 2026 року.
- Місце: Центральний будинок художника НСХУ, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1/5
- Час роботи: щодня з 12:00 до 18:00, крім вівторка
- Відкриття: 25 квітня 2026 о 14:00
- Вхід: вільний
Джерело: https://www.facebook.com/NUAU1938