Михайло Іллєнко — режисер, чиї фільми розповідають про українців, які шукають щастя далеко від дому. Його нова стрічка «Той, хто пройшов крізь вогонь» стала справжнім проривом у вітчизняному кінематографі, попри складний шлях до глядача.
Режисер Михайло Іллєнко інтерв'ю на телеканалі Espreso.TV
Повернення до улюбленої теми
«Той, хто пройшов крізь вогонь» має помітну схожість із попереднім фільмом Іллєнка «Фучжоу». Режисер навмисно створив ці паралелі — від мальовничих полотен і музичних тем Володимира Гронського до участі доньки Іванки Іллєнко, яка знову грає дівчину, що прагне здобути серце коханого.
Обидві картини об'єднує тема українця, змушеного шукати долю на чужині. Це не випадково — Михайло Іллєнко сам відомий мандрівник і чутливий до теми подорожей. У своїх роботах він послідовно доводить: заморські блага не здатні замінити втраченого раю на батьківській землі.
П'ять років боротьби за фільм
Створення «Того, хто пройшов крізь вогонь» розтягнулося на п'ять років із дворічною перервою через економічну кризу. Держава виділила на зйомки 16 мільйонів гривень, але фільм вийшов у прокат лише дванадцятьма копіями, що ставить під сумнів можливість повернення інвестицій.
Цікаво, що продюсери та прокатники в рекламних матеріалах називали фільм «українським блокбастером» і «українським Рембо». Це викликає подив, адже творчість Іллєнка належить до поетичного кіно з особливою естетикою, що має мало спільного з голлівудською продукцією.
Переконливе кіно для всіх
Попри окремі недоліки, «Той, хто пройшов крізь вогонь» дивитися цікаво та приємно. Фільм виглядає переконливіше, ніж російські історичні «блокбастери» на кшталт «Адмірала» чи «Тараса Бульби». Вражають майстерно поставлені бойові сцени та гра акторів — Дмитра Лінартовича, Ольги Гришиної, Віктора Андрієнка та Іванки Іллєнко.
Стрічка Михайла Іллєнка має унікальний потенціал. Більшість українських фільмів орієнтовані або на вузьку аудиторію кіноманів, або є низькоякісним телевізійним продуктом для Росії та СНД. Натомість «Той, хто пройшов крізь вогонь» поєднує динамічний сюжет із любовною історією, пригодами та історичною драмою.
Багато режисерів намагалися створити українське жанрове кіно, але саме Михайлу Іллєнку вдалося зняти фільм, який і самому хочеться подивитися, і не соромно показати іншим.
Родинна справа національного значення, Михайло Іллєнко та його покійний брат Юрій — справжня гордість українського кіно. Проте навіть у незалежній Україні їхня творчість не отримувала належного визнання. Це надає особливої гостроти темі пошуку щастя на чужині, яка проходить через усі фільми режисера.