16 жовтня 2025 року Центр сучасного мистецтва М17 відкриває виставку, що ставить під сумнів саму можливість «нормального» існування жінки в умовах війни. «Я проблема тут.?» – це не риторичне питання, а потужне художнє висловлювання 39 українських художниць, які відмовляються просити дозволу на власну присутність.
Назва виставки – «Я проблема тут.?» – це питання без знаку оклику, без відповідальності перед системою, але й без вибачень. Це запрошення увійти в простір, де жіноча присутність стає складною, багатошаровою, невилученою з наративу. І більше не просить дозволу на існування.
Мистецтво під час війни – коли жіночий голос стає «проблемою»
Виставка жіночого мистецтва в Києві розгортається навколо провокативного запитання: чому жіноча присутність у воєнному контексті завжди маркована як неправильна? Надто емоційна чи надто мовчазна, надто захищена чи надто видима, надто поїхала чи надто залишилася. Як зазначив французький філософ Ролан Барт: «Письмо починається там, де закінчується мова». Так і ця виставка починається там, де закінчуються звичні категорії оцінювання жіночого досвіду.
«Проблемою» називають те, що не вміщується в задані рамки, що питає занадто багато, що занадто голосно мовчить. У ситуації затяжного конфлікту, який триває в Україні з 2014 року та набув повномасштабного характеру у 2022-му, жіноча ідентичність в мистецтві постає як складна багатошарова реальність. За даними Міністерства культури України, понад 60% працівників культурної сфери – жінки, проте їхня репрезентація в музейних колекціях та великих виставкових проєктах досі залишається непропорційно малою.
Воєнне мистецтво України, створене жінками, руйнує бінарні опозиції: жертва чи героїня, мати чи воїн, та, що залишилася, чи та, що виїхала. Кожна з 39 художниць проєкту пропонує власну відповідь на питання, що міститься в назві виставки. І кожна з цих відповідей – це твердження: «Так, я тут. І це не проблема. Це реальність».
Українські художниці – від Криму до еміграції
Виставка сучасного українського мистецтва об'єднує митців різних поколінь, регіонів та досвідів. Серед 39 учасниць проєкту – жінки-художниці з Криму та Києва, ті, хто мешкає в еміграції або на фронтирі, хто залишився чи виїхав, хто створює під обстрілами або у вимушеному спокої інших країн.
Кураторка Марія Куліковська зібрала імена, які вже стали знаковими для української арт-сцени, та представниць молодшого покоління: Антигона, Світлана Бедарієва, Діана Берг, Оксана Брюховецька, Юлія Бєляєва, Ксенія Гнилицька, Олена Домбровська, Маргарита Дубовська, Еміне Зіятдін, Алевтина Кахідзе, Аліна Копиця, Анастасія Кулік, Марія Куліковська, Кіндерсіл, Ніна Лагута, Анастасія Лелюк, Катерина Лісова, Люба Малікова, Марія Матяшова, Дар’я Молокоєдова, Поліна Мороз, Севілья Наріман-Кизи, Орлан, Аліна Прокопенко, Маша Рева, Ріна Ріга, Річка, Анна Сержант, Євгенія Сидоренко, Каріна Синиця, Марина Скугарєва, Марина Талюто, Анастасія Тимошенко, Тамара Турлюн, Дарія Хожай, Даша Чечушкова, Поліна Чоні, Ольга Штейн, Поліна Щербина, Таня Щєглова, V (анонімна художниця).
Феміністичне мистецтво без вибачень
Ця виставка не про так зване «жіноче мистецтво» як окрему категорію чи меншовартісний жанр. Це виставка жінок, які є – і крапка. Як присутність і питання для системи, для історії, для війни, для культури, яка досі не знає, що робити з жіночим гнівом і жіночим знанням. Тілом, вірою, зростом. Мовчанням, насолодою, агресією. Дітьми, дочками, керамікою. Материнством, богемою, вигнанням. Шкірою, тілесністю, скорботою. Солідарністю й передчуттям.
Гендерні питання в мистецтві особливо загострюються в умовах воєнного стану, коли традиційні ролі стають ще більш жорсткими, а будь-який вихід за їхні межі сприймається як загроза. Проте саме в цьому просторі обмежень народжується найсильніше висловлювання.
Практична інформація
Адреса ЦСМ М17: м. Київ, вул. В. Антоновича, 102-104
Відкриття виставки відбудеться 16 жовтня 2025 року о 18:00. Вхід вільний за умови попередньої реєстрації за посиланням: https://nethunt.com/service/automation/forms/68c8e8fec05bb45e3b3867f1
Джерело: https://www.facebook.com/m17art.center