Петриківський розпис – це унікальний український декоративний живопис, що вражає буйством фарб та витонченістю орнаментів. Майстер-клас від Центру народної творчості «Дивокрай» розкриває таємниці цього мистецтва, навчаючи створювати справжні шедеври народної культури власними руками. Кожен мазок тут – це мова предків, що оживає на папері чи полотні.
Петриківка народилася в однойменному селі на Дніпропетровщині, де майстри перетворювали звичайні хатні стіни на квітучі сади. Сьогодні ця техніка українського орнаменту входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Вона не потребує складного обладнання – лише терпіння, спостережливість та любов до краси.
Відео майстер-класу - техніка петриківки крок за кроком
Дивіться відео майстер-класу та починайте творити власні шедеври вже сьогодні. Петриківка чекає на вас.
Зміст:
- Матеріали, інструменти:
- Чим можна малювати
- Виготовлення пензлика "кошачка"
- Підготовка фарби
- Малювання. Основні мазки та елементи:
- мазок "зернятко"
- мазок "кривеньке зернятко"
- бігунець з мазків "зернятко" та "кривеньке зернятко"
- малюємо калину, виноград та інші ягідки
- бігунець з вивчених елементів
- перехідний мазок
- "цибулька" - основний елемент петриківки
- Створення композиції з вивчених елементів.
Матеріали та інструменти для петриківського розпису
Навчання петриківському розпису починається з підготовки робочого місця. На відміну від класичного живопису, народний розпис дозволяє експериментувати з інструментами. Традиційно майстри використовували те, що було під рукою – котяче волосся, стебла рослин, навіть власні пальці.
Сучасна техніка петриківки зберігає цю демократичність. Для роботи підходять гуашеві фарби, темпера або акрилові барвники. Головна вимога – щільна консистенція, що дозволяє контролювати товщину мазка. Фарби готують заздалегідь, змішуючи пігменти з невеликою кількістю води до стану густої сметани. Правильна підготовка – половина успіху.
Пензлі для петриківки – від кошачки до професійних інструментів
Серце петриківського розпису – пензлик «кошачка», виготовлений з котячого волосся. Його унікальність у пружності та здатності утримувати фарбу. Довге, еластичне волосся дозволяє малювати плавні лінії одним рухом, без відриву від поверхні. Це живий інструмент, що «дихає» разом з рукою майстра.
Виготовлення кошачки – майстерність сама по собі. Волосся збирають, вичісують, зв'язують і закріплюють на дерев'яній паличці. Альтернатива для початківців – тонкі колонкові або синтетичні пензлі №1-3. Важливіша не дорожнеча інструмента, а відчуття його в руці. Хороший пензель стає продовженням пальців.
Основні елементи та техніка виконання петриківського розпису
Елементи петриківки – це алфавіт народного мистецтва. Опанувавши базові мазки, можна створювати нескінченні варіації орнаментів. Як музикант вивчає ноти перед грою симфонії, так і художник петриківки починає з простих форм.
Базові мазки – зернятко та кривеньке зернятко
Мазок «зернятко» – фундамент усієї техніки. Це краплеподібний елемент, товстий на початку і загострений наприкінці. Виконується одним натисканням пензля з поступовим відривом. Ритм важливий – натиснув, провів, відірвав. Три секунди, що народжують форму.
«Кривеньке зернятко» додає динаміки композиції. Це той самий мазок, але з вигином, ніби зернятко танцює. З цих двох елементів народжується «бігунець» – хвилястий орнамент, що біжить краєм візерунка. Він з'єднує окремі частини композиції в єдиний живий організм. Бігунець – це подих петриківки.
Складні елементи – ягідки, калина та цибулька
Малювання ягідок у петриківському розписі нагадує створення мініатюрних скульптур. Калина, виноград, горобина – кожна ягідка складається з кількох зернят, накладених один на одного. Центр темніший, краї світліші, створюючи ілюзію об'єму. Грона калини символізують родинні зв'язки та безсмертя роду.
Перехідний мазок відкриває світ градієнтів. На пензель набирають дві фарби одночасно – темну біля основи, світлу на кінчику. Мазок виходить перелитий, ніби сонячне світло грає на пелюстці. Це магія петриківки – простота засобів, складність результату.
«Цибулька» – королева елементів, серце українського орнаменту. Цей складний мазок нагадує розрізану навпіл цибулину з концентричними шарами. Виконується серією перехідних мазків від центру до країв. Цибулька в народній символіці означає безсмертя, вічний рух життя. Вона з'являється в найважливіших композиціях, немов корона на троні.
З вивчених елементів складають складніші бігунці – орнаментальні стрічки, що обрамляють основні мотиви. Чергування зернят, цибульок, листочків створює ритм, що заворожує око. Правило петриківки – жодних хаотичних рухів, лише продумана гармонія.
Створення композиції петриківського розпису
Композиція в петриківці підкоряється законам природної краси. Центральний мотив – зазвичай найбільша квітка або букет – притягує погляд. Від нього розходяться гілки, листя, бігунці, створюючи рівновагу. Симетрія тут не жорстка – природа рідко буває ідеально симетричною.
Колір у декоративному розписі – мова емоцій. Червоний символізує життя і кохання, жовтий – багатство і сонце, зелений – молодість і надію, синій – небо і вірність. Класична петриківка не знає чорного – навіть тіні малюють темно-зеленими або коричневими. Світ петриківки – це світ життя, де немає місця темряві.
Створення власної композиції – кульмінація навчання. Спочатку легким олівцем накидають основні форми, визначають центри композиції. Потім послідовно, від великих елементів до дрібних, заповнюють простір. Кожен мазок – усвідомлений, кожен колір – виправданий. Не варто поспішати – петриківка любить спокій.
Останній штрих – біла «оправа», тонкі лінії та крапки, що підкреслюють контури та додають чіткості. Вони, як іній на гілках, роблять композицію завершеною. Робота готова, коли нічого не хочеться додати і нічого не хочеться забрати.
Петриківський розпис – живе мистецтво для кожного
Майстер-клас з петриківського розпису від центру «Дивокрай» доводить: народна творчість доступна кожному, хто має руки та бажання творити. Не потрібні академічні знання чи дорогі матеріали. Потрібна любов до краси та повага до традиції. Як казала легендарна майстриня Тетяна Пата: «Петриківка – це пісня душі, що виспівується фарбами».
Український народний розпис не музейна старовина, а жива мова, якою можна розмовляти сьогодні. Навчитися малювати петриківку – означає доторкнутися до джерела, що живив наших предків століттями. Кожен мазок – це міст між минулим і сучасним, між традицією і творчістю.