У Києві відкривається виставка В'ячеслава Брейша «Ритм трьох світів» – унікальна подія для шанувальників сучасного українського мистецтва. З 12 грудня 2025 до 18 січня 2026 року галерея Vakulenko Art Consulting на Костьольній, 8 представить роботи одного з найяскравіших майстрів романтичного фігуративного постмодернізму. Вхід вільний.
Відкриття експозиції відбудеться 11 грудня о 18:00. Галерея працює з 11:00 до 19:00, окрім понеділка та вівторка. Це рідкісна можливість побачити, як український живописець поєднує джазові імпровізації, козацьку енергію та японську філософію в одному художньому висловлюванні.
Три світи В'ячеслава Брейша – джаз, козацтво і Японія
Виставка сучасного мистецтва «Ритм трьох світів» розкриває три ключові теми творчості Брейша, які здаються несумісними, але в його інтерпретації складаються в цілісну розповідь про людську енергію. Кожен напрямок має власну пластичну мову, власний темпоритм. Разом вони створюють поліфонію – як у музиці, де різні голоси звучать окремо, але творять гармонію.
Чому саме ці три культури? Брейш шукає універсальні коди людської експресії. Джаз – це свобода і стихійність. Козацтво – сила і національна ідентичність. Японія – дисципліна і внутрішня тиша. Три різні відповіді на одне питання: як людина виражає себе через тіло, жест, рух?
Джазові імпровізації на полотні
Джазовий живопис Брейша – це візуальна музика. Подовжені, майже нереальні тіла музикантів вигинаються в ритмі невидимої мелодії. Саксофоніст, контрабасист, піаніст – усі вони ніби застигли в моменті імпровізації, коли наступна нота ще не народилася, але вже відчувається в повітрі.
Художник передає музичність не через звук, а через пластику форм. Лінії тіл перетікають одна в одну, як фрази в джазовій композиції. Немає статики – тільки рух, подих, вібрація. Це експресіоністичний живопис, де емоція важливіша за анатомічну точність. Дивлячись на ці роботи, майже чуєш саксофон.
Критики порівнюють джазові полотна Брейша з роботами Модільяні – та сама витонченість подовжених форм. Але якщо в італійця меланхолія, то в українця – енергія ритму. Це живопис, який не замирає, а пульсує.
Козацька енергія українського духу
Козацька тематика в мистецтві Брейша – це розповідь про український характер через тіло воїна. Різкі контури, напружені м'язи, погляд, що пронизує. Тут немає плавності джазу – тільки сила, витримка, готовність. Козак у виконанні Брейша – не історична реконструкція, а архетип. Символ незламності.
Художник працює з культурною спадщиною України, але переосмислює її через призму постмодернізму. Його козаки не позують для парадного портрета – вони живуть у моменті напруги, перед битвою чи в роздумах після неї. Це образи, наповнені внутрішньою драмою. Брейш показує, що національна ідентичність – не музейний експонат, а жива енергія.
Особливість козацької серії – контраст між брутальністю образів і витонченістю виконання. Тверді форми, гострі кути, але водночас – делікатна робота з кольором, тонкі переходи відтінків. Це і є романтичний фігуративізм: поєднання експресії та естетики. Брейш не просто малює козаків – він створює міф про силу духу.
Якщо джаз – це імпровізація, то козацтво – це ритуал сили. Чіткий, потужний, незламний. Як бойовий гопак.
Японський ритуал і східна філософія
Японські мотиви в українському живописі – найбільш несподіваний елемент творчості Брейша. Тут панує орієнталістичний експресіонізм: стриманість форм, мінімалізм композиції, але водночас – глибока емоційність. Гейші, самураї, чайні церемонії – усе це не просто екзотика, а спроба зрозуміти інший тип людської присутності у світі.
Якщо в джазі Брейш шукає спонтанність, а в козацтві – силу, то в Японії він знаходить тишу. Не порожнечу, а наповнену тишу – як пауза між звуками в музиці, яка сама стає частиною мелодії. Лінії в японській серії точні, жести ритуальні, погляди звернені всередину. Це живопис медитації.
Східна філософія дає Брейшу можливість говорити про те, що не можна вимовити словами. Як передати стан внутрішнього спокою? Через ритуал. Як показати шлях до себе? Через жест, який повторюється століттями. Японія в його роботах – це не географія, а стан душі.
Цікавий момент: всі три теми – джаз, козацтво, Японія – об'єднує увага до тіла як інструмента вираження. Брейш завжди малює не просто людей, а енергію, що проходить через них. Тіло стає медіумом між внутрішнім світом і зовнішнім. І в цьому сенсі саксофоніст, козак і гейша говорять однією мовою – мовою жесту.
Унікальний стиль українського постмодерніста
Творчість Брейша критики визначають терміном «постбрейшн» – авторська манера настільки унікальна, що потребує окремого означення. Це не просто комплімент, а констатація факту: український живописець створив власну пластичну мову, яку неможливо сплутати з іншими. Подовжені тіла, експресивні лінії, контраст м'якості й напруги – усе це впізнається з першого погляду.
Романтичний фігуративний постмодернізм у виконанні Брейша – це синтез кількох традицій. Від романтизму – увага до емоції та індивідуального переживання. Від фігуративізму – інтерес до людського тіла як головного об'єкта мистецтва. Від постмодернізму – свобода поєднувати несумісне, грати з культурними кодами, іронізувати й водночас залишатися щирим.
Брейш працює не тільки з живописом. Як графік і кераміст, він досліджує можливості різних матеріалів. Але завжди залишається вірним своїй темі – людина в русі, людина як носій енергії. Чи то джазовий музикант, чи японська гейша, чи український козак – усі вони втілюють один принцип: життя як ритм.
Французький критик Жан-П'єр Вальє писав про Брейша: «Він малює не форми, а час». Дійсно, його картини ніби захоплюють момент між вдихом і видихом, між звуком і тишею. Це мистецтво проміжного стану – коли енергія вже народилася, але ще не розсіялася.
В'ячеслав Брейш – від Джамбула до світового визнання
Народжений 1963 року в Джамбулі (нині Тараз, Казахстан), В'ячеслав Брейш прийшов до мистецтва через Київський народний університет технічного прогресу. Незвичний старт для художника світового рівня, але саме він дав Брейшу свободу від академічних штампів. Він не був обмежений рамками класичної школи – і створив власну.
З 1990-х років український живописець активно виставляється за кордоном. Париж і Страсбург, Бостон і Кельн, Прага і Мюнхен – його роботи побачила Європа й Америка. Але найважливіше визнання прийшло від колег по цеху: Брейш – член Національної спілки художників України та Празької Академії мистецтв. Лауреат медалі Франца Кафки і володар Кубка Сальвадора Далі.
Його картини зберігаються в приватних колекціях живопису по всьому світу. Серед власників робіт Брейша – Шон Коннері та принцеса Монако. Це не просто імена, це свідчення того, що мистецтво художника резонує з людьми різних культур і статусів. Міжкультурний діалог в мистецтві – не порожня фраза для Брейша, а життєвий принцип.
Що робить його таким особливим? Можливо, здатність бачити спільне там, де інші бачать відмінності. Джаз, козацтво, Японія – три світи, три культури, три ритми. Але в руках Брейша вони стають одним висловлюванням про людину. Про те, як ми виражаємо себе через тіло, рух, жест. Про те, що музичність живопису – не метафора, а реальність.
Виставка «Ритм трьох світів» – це не просто експозиція картин. Це запрошення до діалогу. До роздумів про те, що нас об'єднує попри всі відмінності. І можливість відчути, як мистецтво говорить без слів – мовою ритму, кольору, лінії.
Практична інформація
Де: Vakulenko Art Consulting, вул. Костьольна, 8, Київ
Коли: 12 грудня 2025 – 18 січня 2026
Час роботи: 11:00 – 19:00 (понеділок та вівторок – вихідні)
Вхід: безкоштовний
Відкриття виставки: 11 грудня 2025, 18:00
Джерело: https://www.facebook.com/vakulenko.consulting