Володимир Івасюк - історія Героя України

У 21 рік створив "Червону руту", яка зробила його суперзіркою. Але пісня була заборонена у СРСР. Хоча був медиком за фахом, Володимир Івасюк зробив українську естраду відомою на весь світ. У 30 років загинув за невстановлених обставин. А матеріали справи досі засекречені. Історія його смерті в Брюховицькому лісі досі є таємницею, а винні у ймовірному вбивстві не названі й не покарані.

Творчість Володимира Івасюка

Володимир Івасюк - один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Професійний лікар, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, виконавець пісень, живописець. Докладніше: https://uk.wikipedia.org/wiki/Івасюк_Володимир_Михайлович

Володя Івасюк народився 4 березня 1949 р. в Кіцмані на Буковині. Його родина - викладачі, місцева інтелігенція. Батько вільно володів шістьма мовами, писав прозу й поезію, зокрема про Голодомор. У молодості відбував ув'язнення в радянських таборах за те, що спробував перетнути радянсько-румунський кордон, аби вступити до університету. Тож родина була на олівці в КДБ як неблагонадійна.

Радянська влада перешкоджала Володі ще зі школи. Попри ідеально складені іспити, його не зарахували до Чернівецького медичного університету. А причина - перевернутий гіпсовий бюст Леніна. Володя з компанією фінансистів бавилися і закинули на вождя картуз, коли вони спробували його зняти. Погано закріплене погруддя впало. Тому замість медичного вишу відмінник Івасюк іде працювати на завод штампувальником у фурнітурний цех. Але й там йому знайшлося заняття до душі. Серед заводських робітників він створює свій перший музичний ансамбль "Буковинка".

Разом із "Буковинкою" Івасюк дебютував на Київському телебаченні, а згодом, тоді вже популярна співачка Лідія Відеш записала на українському радіо його пісню "Я, піду в далекі гори", на яку Володя надихнувся підйомом на Говерлу. Але справді історичним стає його виступ у Чернівцях, коли Івасюк разом зі співачкою Лялею Кузнєцовою виконали пісню "Червона рута" під акомпанемент ансамблю "Карпати". Українська пісня викликала фурор, багато чернівчан того дня не встигли у справах, бо натовпи, які прийшли послухати Івасюка, утворили затори. "Червону руту" транслювали в прямому ефірі. Наступного дня співала вже вся Україна.

Напевно вас, цікавить, як же Івасюк створив таку пісню. А історія така: назву загадкової "Червоної рути" Володя вперше побачив у Великій книжці монографії про коломийки, яку його батькові подарував колега-викладач. Потім він кілька років досліджував тему, мандрував гірськими селами, збирав перекази та обряди. На Косівщині хлопець натрапив на новий варіант коломойки про Червону руту, а в іншому селі записав легенду про чар-зілля, яке викликає чисте вічне кохання. Свої перші твори Івасюк приносить композитору Левку Дудківському, та їх супер успішно виконує ансамбль "Смерічка". Утворюється легендарне тріо. Володя знайомиться з Назарієм Яремчуком і Василем Зінкевичем, вони разом мандрують Карпатами, він пише пісні та музику для своїх друзів. Шалено популярність молодим артистам приносять зйомки першого українського мюзиклу "Червона рута". Зйомки проходили в Яремче, у головних ролях були Софія Ротару та Василь Зінкевич. Івасюк починає працювати з Ротару, і музика цього тандему розлітається за межі Радянського Союзу. Із самого виконання Ротару пісня "Водограй", що перемагає на найпрестижніших тоді конкурсах "Пісня-72" і "Сопот-74".

Якось під час інтерв'ю композитора запитали, для кого він пише свої пісні. Він сказав: "Я просто пишу пісню, але іноді вже на самому початку відчуваю, хто буде її виконувати. Найчастіше це Софія Ротару". Разом вони видали платівку гігант із 12-ма піснями Івасюка, яку виконала Ротару. Це був нечуваний успіх для таких молодих артистів. Більше того, Івасюк як студент не мав права на таку платівку. Цим правом тоді володіли лише члени Спілки композиторів СРСР, і тим не менше, протягом року вона мала аж вісім перевидань. Це був перший і тоді єдиний україномовний концептуальний диск. Він був цілісно продуманим, починаючи від дизайну конверта, і кожна наступна пісня доповнювала попередню й водночас була самостійною одиницею. Хоче, чимало шанувальників складали про них роман, зовнішні легенди. Композитора і співачку об'єднували лише творчі стосунки. Але кожна пісня Івасюка має свою адресатку.

Невдовзі платівку випустили у Сполучених Штатах. Івасюк отримав нечуваний гонорар, і за разом розмову з органами КДБ. Йому наполегливо рекомендували віддати гроші до якогось Фонду Миру, що займався поширенням соціалізму. На що принциповий Івасюк відповів, що не фінансуватиме терористичні організації. Промовчав він лише про те, що американського гонорару і сам не бачив, бо його просто неможливо було отримати в умовах залізної завіси.

Згодом Володя говорив рідним і друзям, що КДБ стежить за ним. Про те, що Івасюк потрапив у немилість партії, свідчило й те, що він раз по раз за дивних обставин не отримував композиторських премій. Його не внесли до списку Шевченківської премії, яку отримала театральна вистава "Прапороносці", для якої він написав музику. Не отримав він і премії Миколи Островського, хоча його кандидатуру рекомендували 12 членів правління клубу творчої молоді.

Івасюк вважав себе насамперед композитором, і як інтелектуал в останні роки свого життя цілковито зосередився на написанні складних форм музики для театральної вистави, сюїти для хору, п'єс для скрипки, фортепіано та віолончелі. Естрадні пісні та музика для музичних фільмів не були його вершинами, так він сам говорив.

Смерть Володимира Івасюка

Чи робив Івасюк свідомий український вибір? Дослідники стверджують, що так. Про те, що Івасюк передчував трагічні наслідки свого вибору, згадує Любомир Криса, друг Івасюка: "Володя був далекий від політики, але одного разу сказав: «Я вже дозрів, щоб мене розіп'яти. Я вже маю 30 років і дійшов до того стану, що можна мене розіп'яти, як Ісуса Христа." Мені тоді волосся дибки стало від цих слів, мороз по шкірі. Очевидно, що КДБ уже стежило за ним давно, і він мав підстави для таких слів. Це був дуже веселий, життєрадісний хлопець.» Остання характеристика - це також про те, чи міг Володя, на думку його друзів, вчинити самогубство.

24 квітня 1979 року в обід Івасюку подзвонили. Він одягається, йде в консерваторію і більше ніколи не повертається. Уже через день його відсутності рідні забили на сполох, але, за їхніми словами, органи не поспішали шукати Івасюка і навіть відмовили в розміщенні оголошення на телебаченні. 18 травня, майже через місяць, Володимира знайшли на території військової частини в Брюховецькому лісі. Композитор був повішеним па паску від свого плаща. У газетах написали, що Івасюк наклав на себе руки і додали, що чутки про інші обставини смерті - вигадка. У день похорону композитора скрізь були призначені комсомольські збори з обов'язковою явкою. Партія передчувала масові невдоволення.

Були навіть укази з погрозами виключення і звільнення з роботи всіх, хто буде відсутній, але людей було не стримати. Тисячі прийшли попрощатися з Івасюком. Львівські таксисти не брали грошей за проїзд, а музиканти відмовилися грати ввечері в ресторанах міста. Дорога від будинку Володі до Личаківського кладовища була встелена живими квітами. Комуністи боялися, що похорон Володимира Івасюка може перерости в бунт. То була перша непокора людей владі, своєрідний протест, виражений приходом на похорон і перший несанкціонований мітинг. Після демонстрації багатьох звільнили і чимало людей потрапили за ґрати. Біля могили Івасюка чергували працівники КДБ, вони записували всіх, хто приходив, і спалювали записки, які залишали люди. КДБ почав очорняти Івасюка, на його твори наклали негласну заборону. Вони зникли з теле- і радіопередач та репертуару солістів.

Похорон Володимира Івасюка

"Івасюк фізично не зміг би вчинити самогубство" - таким був висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Дослідницький інститут судових експертиз після того, як вони провели слідчий експеримент, якій вони опублікували 2019 року свої висновки. Для того щоб повіситися на дереві, біля якого знайшли тіло, знадобилися б зусилля трьох осіб. Також питання дослідників викликала і поза померлого, і Васюк майже на колінах стояв на землі. Іван Лепша констатує, що розбіжності між висотою гілки від землі, довжиною зашморгу та зростом Івасюка чомусь не змусили слідчих замислитися. Є й інші висновки слідства, що суперечать самі собі.

Друг Івасюка Ярослав Лемик, припускає, що спецслужби повісили вже мертвого композитора. Жодних ознак того, що Володя наклав на себе руки повішенням, не було. Ні висунутого язика, спідня білизна чиста, натомість на тілі явно видно сліди побоїв. Про це говорить також і Богдан Стельмах. За його словами, Івасюк у момент загибелі був сповнений сил, слави, життя і планів.

У 2009 році Генпрокуратура відновила розслідування справи Івасюка. Але 2012 року закрила її через відсутність складу злочину. У 2015 тодішній прокурор Львівщини Роман Федик заявив, що Володимир Івасюк був убитий радянськими спецслужбами. Також у 2021 ексзаступник генпрокурора Микола Голомша в прямому ефірі заявив, що встановлено, що Івасюка повісили вже мертвим, але підтверджень своїм словам він не навів. Матеріали справи досі засекречені в Москві і жодне ім'я не розголошено.

На момент загибелі йому було лише 30 років.

У 2009 році президент України Віктор Ющенко посмертно присвоїв Володимиру Івасюку звання Герой України.

Дивна річ, - говорив Івасюк, - нас вважають надзвичайно музичною нацією. Максим Горький називав українську народну пісню апофеозом краси, а ми, окрім Миколи Лисенка, не дали світові імені, яке б стало в одному ряді з Глинкою, Моцартом, Верді і Шубертом. Де наші опери, симфонії, цикли пісень світового значення? Думаю, що місце Шуберта української пісні вакантне, його треба зайняти. Хто наважитися на це доведеться докласти багато зусиль, праці, боротьби, пізнати гіркоту розчарування. Але яка благородна, висока мета для таланту!

Також Івасюк говорив: "Ми українці з колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах".

Володимир Івасюк: загадкова загибель та історії культових пісень «Червона рута» і «Водограй» - Відео:

Володимир Івасюк співає свої пісні

1. Червона рута (муз. і сл. В.Івасюка) з Оленою Кузнєцовою, ВІА "Карпати"

2. Балада про дві скрипки (муз. В.Івасюка, сл. В.Марсюка) з Софією Ротару

3. Балада про мальви (муз. В.Івасюка, сл. Б.Гури)

4. Водограй (муз. і сл. В.Івасюка) з Оленою Кузнєцовою, ВІА "Карпати"

5. Залишені квіти (муз. В.Громцева, сл. В.Івасюка) ВІА "Карпати"

6. Літо пізніх жоржин (муз. В.Івасюка, сл. Р.Братуня)

7. Пісня буде поміж нас (муз. і сл. В.Івасюка) з Олегом Дорошем, ВІА "Пульс"

8. Я піду в далекі гори (муз. і сл. В.Івасюка) ВІА "Карпати"

Джерело: https://suspilne.media/378380-ivasuk-mi-z-koliski-nacionalisti-akso-materi-spivaut-ukrainski-koliskovi-tomu-nas-perevihovuut-u-konctaborah/