Уявіть розжарену лаву, що тече крізь ваші вуха. Італійський композитор Фаусто Ромітеллі створив оперу, яка перетворює звук на фізичну матерію, здатну обпалити і зачарувати водночас. «Індекс металів» (2003) — це не просто сучасна опера, а тотальний досвід занурення у світ, де музика набуває густини розплавленого металу, а відео стає продовженням акустичного простору.
Металеві поверхні мають дивовижну властивість — вони можуть бути холодними та задубілими, текучими і розжареними, міцними й крихкими. Ці трансформації нагадують життєвий цикл: народження, перетворення, руйнування. Але метал виходить із вогню загартованим, міцнішим за себе колишнього.
Де дивитися відеооперу онлайн
Відеооперу «Індекс металів» можна переглянути онлайн в YouTube.
Оригінальна відео-опера «An index of metals», оркестр Ictus під керівництвом диригента Жоржа-Елі Октора у 2003 році.
Альтернативна інтерпретація від німецького оркестру E-MEX у 2021 році в Кельні.
Твір призначений для сопрано-соліста, одинадцяти підсилених інструментів, електроніки та триекранної мультимедійної проекції. Музику створив Фаусто Ромітеллі, тексти написала хорватська поетеса Кенка Лекович, відеоряд розробили Паоло Пачіні та Леонардо Ромолі. Музичну інформатику забезпечили Стефано Бонетті та Паоло Пачіні.
Мультимедійна опера як новий жанр
Чи можна називати цей твір оперою? Питання залишається відкритим навіть два десятиліття після прем'єри. У «Індексі металів» відсутня традиційна сценічна дія, чіткий сюжет та конкретні персонажі. Натомість глядач отримує живе вокальне виконання, справжні арії, потужну візуальну складову і музичну драматургію, яка керує всім процесом сприйняття.
Ромітеллі прагнув не просто доторкнутися до великого жанру, а переплавити його. У своїх коментарях він писав, що «Індекс металів» — це світський ритуал, подібний до світлових шоу 1960-х або сучасних рейв-вечірок. Простір набуває твердої форми завдяки гучності звуку та візуальній насиченості, перетворюючись на тисячі анаморфоз.
Опера складається з дванадцяти епізодів, організованих у п'ять картин. Структура включає арії, інструментальні фрагменти та електронні інтермецо. Попри чітку архітектоніку, передбачити розвиток подій неможливо — музика тече континуально, то зациклюючись на одному місці, то несподівано прискорюючись.
Фаусто Ромітеллі – музичний алхімік
Ромітеллі народився в 1963 році і належав до так званого покоління Z, для якого характерні тривога, розчарування в соціальних інститутах та переживання цифрової революції як великого потрясіння. Він став останнім представником митців, що повністю сформувалися в аналогову епоху і потім пережили комп'ютеризацію.
Італійський композитор органічно сплів у своїй музиці авангард і постмодернізм, спектральну техніку і поп-арт, рок-музику і мінімалізм. Його творчість базувалася на ідеї звуку як матерії, з якою можна працювати фізично. Зернистість, товщина, пористість, щільність, блиск та еластичність — ці властивості ставали основою його звукових скульптур.
Композитор вважав, що сучасне людство втратило зв'язок з природою, оскільки технології замінили для нас органічний світ. Вони настільки агресивні й успішні, що цифрове, оброблене, відфільтроване ми сприймаємо як природне. Єдиний спосіб для мистецтва протистояти силі технологій — бути ще агресивнішим.
Ромітеллі також наполягав, що розділення на високу і низьку музику зникло, але залишилося розділення на письмову та усну культуру. Письмова музика стала стерильною і безжиттєвою, усна — сповнена енергії, але примітивна. Його метою було повернути академічній музиці тілесність, не спрощуючи її до канонів поп-культури.
Останній твір композитора
27 червня 2004 року Фаусто Ромітеллі помер від раку лімфатичної системи. Йому було лише 41 рік. Останні місяці його життя були надзвичайно болісними, але саме тоді відбувся рідкісний збіг обставин у музичній історії.
Композитор знав, що скоро помре. Він був молодий і перебував у творчому розквіті. І він встиг завершити свій головний твір — протягом п'ятдесяти днів Ромітеллі працював по п'ятнадцять годин щодня над «Індексом металів». Останні сторінки партитури він диктував своєму соавтору телефоном із лікарняної палати.
Уходячи з життя, митець хотів попрощатися з матерією — з розплавленим металом, з найкращим у цьому матеріальному світі для нього — зі звуком. Хоча рідкий метал має властивість витікати, Ромітеллі вдалося перетворити його на скульптуру під назвою «Партитура опери "Індекс металів"».
Звук як розплавлена матерія
«Мої композиції базуються на ідеї, що звук — це матерія, з якою можна працювати», — писав Ромітеллі. Після твору «Professor Bad Trip», де інструментальні гармонії сприймалися наче крізь завісу мескаліну — насичені, спотворені, викривлені, — він відчув необхідність продовжити експерименти до меж сприйняття.
Композитор проектував звук так, ніби це світло, прагнучи крайньої галюцинації, коли звук стає видимим. Метою «Індексу металів» було перетворення опери на досвід тотального сприйняття — занурення глядача в розжарену матерію, яка є одночасно світловою і звуковою, магмою поточних звучань, форм і кольорів.
На відміну від більшості сучасної академічної музики, що задіює аналітичні здібності слухача, цей твір прагне заволодіти тілом через надмірну експозицію почуттів. Це світський ритуал, схожий на first-person досвід психоделічної культури, де простір перетворюється на безмежний лабіринт сенсорних вражень.
Усі одинадцять інструментів проходять електронну обробку та звукопідсилення, включаючи голос сопрано. До складу входять нестандартні елементи — губна гармошка, Pitch Pipe (інструмент для настроювання гітари) та мегафон, яким співачка користується дуже делікатно. Межі між електронікою, акустичними інструментами і голосом зникають.
Абстрактний відеоряд Паоло Пачіні
Візуальну компоненту створив соавтор і друг Ромітеллі, Паоло Пачіні, працюючи в контакті з композитором. Відео являє собою зйомку металевих поверхонь, майже виключно металів. У ньому немає нічого синтезованого комп'ютером, але всі зображення пройшли цифрову обробку, відфільтровані тими самими методами, що застосовувалися до звуку.
Для Ромітеллі було принципово важливо, що однакові алгоритми комп'ютерної трансформації застосовуються і до аудіо, і до відео. Три автономні фільми проектуються на три екрани, займаючи весь візуальний простір, тоді як звук проектується у вигляді світлових плям.
Музика і зображення використовують однакові фізичні характеристики — іризацію, корозію, пластичну деформацію, розрив, розжарювання та соляризацію металевих поверхонь. Так виявляється внутрішня жорстокість матеріалу і навіть його вбивчі тенденції.
Натхненником триекранної композиції став улюблений художник Ромітеллі — Френсіс Бекон, який створював серії автопортретів у формі триптихів. Експериментальні та виробничі етапи електроакустичної та відеообробки проходили в Centre du Fresnoy у співпраці з невеликою групою митців і техніків.
Лібрето Кенки Лекович – три пісні про утоплення
Текст спеціально для опери написала хорватська поетеса Кенка Лекович. Це три пісні, які вона називає «Люцида» — ясні, але водночас пекельні видіння. Перша — це слова на межі реалізму й абсурду. У ній є героїня, але дуже невиразна.
У першій пісні згадується ім'я «Бред Стронг», у другій з'являються займенники «я» і «ти», у третій уже нічого цього немає — залишаються тільки агресивні дієслова, якими можна обробляти метал або знищувати людину. Текст перекладається з однієї мови на іншу, трансформуючись разом із музикою.
У лібрето фігурують сім металів — мідь, залізо, сталь, нікель, хром, літій і опосередковано бронза через образ дзвона. Це власне і є весь «індекс металів» (слово «індекс» тут означає «каталог»).
Постійним рефреном звучить тема утоплення, занурення, розчинення. Ця тема пов'язана з головним візуальним джерелом натхнення для Лекович — знаменитою картиною Роя Ліхтенштейна «Тонуча дівчина» (1963), шедевром поп-арту. Ліхтенштейн гортав американські комікси, вибирав драматичні моменти, переносив їх на величезні полотна, перетворюючи мить на вічність.
На оригінальній панелі коміксу героїня думає: «Мені все одно! Краще втону, ніж зателефоную Бредові про допомогу!» Картина Ліхтенштейна також відсилає до славетної гравюри Кацусіки Хокусая «Велика хвиля біля Канаґави», що була надзвичайно популярною в ті часи. Таким чином, робота Ліхтенштейна — це переосмислення попередніх творів, ще одне доказ для Ромітеллі: ми сприймаємо світ не природний, а синтезований.
Алхімія звуку – рідкий метал як метафора
Чому опера називається «Індекс металів»? Відповідь лежить у площині алхімії — «Великої Науки» давнини, яка не ділила світ на матерію і дух. Адепти алхімії з'єднували метали, шукали хімічні реакції не заради самих реакцій, а для розуміння устрою світу, сенсу життя, пошуку еліксиру безсмертя.
Ця формула була надзвичайно важлива для Ромітеллі. Саме такого ефекту він прагнув у своїй музиці. Композитор ставився до звуку як до конкретної матерії, з якою потрібно працювати. Музика для нього — це рідкий метал.
Метал означає вагу, визначеність, незмінність. Рідина — плинність, непередбачуваність, мінливість. Це протилежності, але тут вони єдині. Сполучення металу і рідкого агрегатного стану викликає в людині почуття смертельної небезпеки і водночас захоплення. Ми всі любимо дивитися на виверження лави або на роботу коваля — це первісний, архетипний досвід.
Драматургія опери – від світла до пітьми
Драматургічна траєкторія твору — це шлях від ейфорії до жаху, з «ґуд-тріпу» в «бед-тріп». Періодично опера зациклюється у своєму русі, в інші моменти непередбачувано мчить уперед. Одна з найвизначніших властивостей цієї партитури — її ідеальна континуальність, процесуальність.
Про що ця опера? Відповідь може бути простою і короткою. Як усі великі опери, вона про кохання і смерть в їхній єдності. З акцентом на смерть. І також про сходження в пекло, в підземний світ.
У цьому сенсі виникає дивовижна паралель із першою оперою в історії людства, що дійшла до нас, — «Евридікою» Якопо Пері (1600). Вона розповідає міф про Орфея, який спускається в царство мертвих. «Індекс металів» Ромітеллі — це теж історія Орфея і Евридіки. Евридіка співає. А хто Орфей — легко здогадатися. Автор сам спустився в пекло і приніс нам музику, яку ми, люди, маємо слухати тут, на поверхні.
Культ зміненої свідомості та тілесність музики
Опера володіє потужним сугестивним впливом і безумовно пов'язана з культом зміненого стану свідомості. Тема складна, делікатна, але важлива для розуміння естетики твору. Немає достовірних відомостей про те, чи був сам Ромітеллі споживачем психоактивних речовин.
Важливо інше — мистецтво, і музику зокрема, композитор розумів як ідеальний легальний наркотик. Речовина впливає не тільки на свідомість, а й на підсвідомість, і насамперед на тіло. Саме такого впливу прагнув від своєї музики Ромітеллі.
Первісна музика, наскільки ми можемо судити, була гранично фізіологічною — вона працювала з тілом, так само як працює з ним сучасна поп-культура. Академічна музика послідовно відходила від прямого впливу на організм, щоб спілкуватися з розумом слухача. Ромітеллі повертає музиці тілесність, але зовсім не спрощує її, не зводить до формул масової культури.
Спадщина та значення твору
«Індекс металів» — одна з п'яти сучасних опер, які встигли залишитися в культурі за останні двадцять років. Її ставлять знову і знову, обговорюють, аналізують, вивчають. Недавно твір відсвяткував своє двадцятиріччя.
У чому сила цієї партитури? Причин дві. По-перше, неймовірний композиторський дар. Можна по-різному ставитися до естетики Ромітеллі, але краса його музики очевидна — краса, точність, найвищий професіоналізм і віртуозність роботи з матеріалом.
По-друге, екзистенційна ситуація створення. Існує відомий дискурс про те, що б ми робили, якби дізналися, що нам залишилося жити зовсім небагато. Хтось відправився б до моря, як герої фільму «Достукатися до небес». Ромітеллі написав оперу, створив своє море звуків.
Коли на сцену виходять музиканти, коли вмикається електроніка і з'являється триекранна проекція, скульптура партитури починає плавитися. Рідкий метал тече в тонкі каналі наших вух, обпалює свідомість, трансформує сприйняття. Це досвід, який не можна пережити пасивно — він вимагає тотального занурення.
«Індекс металів» представляє жорстоку, абстрактну розповідь, позбавлену оперних штучностей. Це ініціаційний ритуал занурення та трансу світла і звуку, де музична драматургія керує всім, де звук стає видимим, а відео — почутим.
Текст опери "Індекс Металів"
Роміталлі-Пачіні-Лєкович: An Index of Metals, переклад на українську – claude.ai
Поема Кенки Лєкович (2003)
Металсуші
ПЕКЛОГАЛЮЦИНАЦІЯ 1
(дівчина тоне)
1.
сяюча зростаюча
тане тоне
в залізну
синьо-сіру хвилю
подушкову хвилю
що накриває її голову
раптові екстремальні молодята
буквально тонуть в емоціях
2.
раптом впала
в метал-місо пекло
петлю супу з водоростей
шматки молочного битого скла
листки червоної мідної іржі
індустріальний гучний пил
3.
їй байдуже
вона не кличе Бреда на допомогу
вона радше здасться надто скоро
вона втопиться й потоне в ложці
вона радше потоне у своєму лаку для нігтіввона радше потоне у своєму довготривалому лаку для нігтівнеокислюваний нержавіючий експрес
ПЕКЛОГАЛЮЦИНАЦІЯ 2
(дівчина піднімається)
1.
Вбивство гітарою,
нікель — ти
але коли я проколюю й закріплюю
твою усмішку
щоб пірнути й пірнути
ти піднімаєшся й піднімаєшся
інфікована шумом
2.
Коричнева жага до життя,
іржа — ти
але коли я западаю в
твої очі
щоб пірнути й пірнути
ти піднімаєшся й піднімаєшся
корозована шумом
3.
Чорна Залізна В'язниця,
хром — ти
але коли я вриваюся в
твої кості
щоб пірнути й пірнути
ти піднімаєшся й піднімаєшся
розбещена шумом
4.
Підвал завершений
літій — ти
але коли я вдаряю й стріляю в
твою душу
щоб пірнути й пірнути
ти піднімаєшся й піднімаєшся
розіп'ята шумом
ПЕКЛОГАЛЮЦИНАЦІЯ 3
(вухопронизливі дзвони)
прикута до ліжка (до) ошелешити шумомзамкнена вухопронизливі дзвони пеклофони металеві оболонки
(Сталь проштовхує смокче простір)
розбещуючи
інфікуючи
пронизуючи
руйнуючи
отруюючи
ув'язнюючи
закуючи в ланцюги
спалюючи
розриваючи
продірявлюючи
одурманюючи
знищуючи
розчавлюючи
розбиваючи
корозуючи
проколюючи
дірявлячи
свердлячи
топлячи
прибиваючи
роздираючи
ламаючи
різучи
стріляючи
вдаряючи
б'ючи
(серцебиття розп'яття)