В'єтнамська співачка Хо Куїнь Хуонг несанкціоновано використала композиції українських артисток Руслани Лижичко та Тіни Кароль, представивши їх як власні твори. Порушення авторських прав набуло міжнародного резонансу після публікацій у соцмережах азійської виконавиці. Йдеться не просто про кавер-версії, а про системне привласнення інтелектуальної власності з підміною авторства.
Музичний плагіат перетворився на юридичну битву. Дві культури зіткнулися в точці, де закінчується натхнення і починається крадіжка.
Вже сьогодні до пісень с плагіатом обмежено доступ в YouTube.
Анатомія скандалу — що саме привласнила в'єтнамська артистка
Хо Куїнь Хуонг, народжена 1980 року в місті Халонг, належить до когорти найвідоміших в'єтнамських зірок із одинадцятьма студійними альбомами за плечима. Її кар'єра сяє суддівськими кріслами в телешоу «X-Фактор В'єтнам», «Голос В'єтнаму», «В'єтнамський ідол». У 2008-му вона виступала запрошеним суддею на Азійському фестивалі пісні — подія, що підкреслює її статус у регіоні.
Але саме цей статус робить порушення прав виконавця ще більш резонансним. В'єтнамська співачка не обмежилася аматорськими переспівуваннями на YouTube — вона інтегрувала українські композиції у власний професійний репертуар, виконуючи їх на концертах і розміщуючи на стрімінгових платформах.
Серед привласнених творів — легендарні «Дикі танці» Руслани, з якими українка здобула перемогу на Євробаченні 2004 року. Ця композиція стала культурним кодом України, символом енергії та незламності нашої нації. Переспівування без дозволу такого твору — це не просто юридичне, а й моральне питання.
Тіна Кароль виявила, що її сингл «Пупсик» з дебютного мініальбому «Ноченька» 2006 року також опинився у в'єтнамському репертуарі. Оригінальні слова цієї пісні були написані російською, але авторське право на музику залишається непорушним незалежно від мови виконання.
Детальний аналіз каталогу Хо Куїнь Хуонг на музичних платформах розкрив ще глибші порушення інтелектуальної власності. Окрім «Диких танців», виявлено щонайменше три композиції Руслани — «Аркан», «Dance with the Wolves», «Скажи мені» та ремікс на останню. Всі ці твори представлені як оригінальні композиції в'єтнамської артистки з новими авторами у кредитах.
Це вже не інтерпретація. Це системне спотворення авторства.
Юридична паутина — що говорить міжнародне музичне право
Авторське право на музику діє за принципом територіальності, але з глобальною дією завдяки міжнародним конвенціям. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, до якої приєдналися понад 170 країн (включно з Україною та В'єтнамом), гарантує автоматичний захист інтелектуальної власності з моменту створення твору.
Руслана у своїй заяві на Facebook чітко окреслила межі дозволеного. У 2005 році справді існував договір, але його умови обмежувалися так званим механічним відтворенням — правом створити кавер-версію «Диких танців» для видання на CD виключно в межах В'єтнаму. Професійною мовою, це ліцензія на фізичний носій для конкретного ринку.
Механічне відтворення пісні — термін, що означає дозвіл скопіювати музичну композицію на матеріальний носій для продажу. Але світ 2005 року кардинально відрізнявся від сучасного музичного ландшафту.
Договір не міг включати Spotify, Apple Music чи інші стрімінгові платформи — їх просто не існувало двадцять років тому. Цифрова дистрибуція музики тоді тільки-но народжувалася, а поняття «стрімінг» було науковою фантастикою. Тому будь-яке розміщення композицій на сучасних платформах автоматично виходить за межі того давнього дозволу.
Ще критичніше — зміна авторства. Невідчужувані права автора включають право на ім'я (патернітет) та право на недоторканність твору. Ці права не можна передати, продати чи переоформити навіть за бажання самого автора — вони вічно прив'язані до творця. Коли в кредитах з'являються нові автори замість Руслани чи Тіни Кароль, це порушує фундаментальні принципи авторського права.
Тіна Кароль відреагувала емоційно, але юридично точно: «Мені потрібен міжнародний юрист з інтелектуальної власності!» Ця заява у Instagram підкреслює складність міжнародних правових процедур, коли порушник перебуває в іншій юрисдикції. Правозахист інтелектуальної власності між Україною та В'єтнамом вимагає залучення спеціалістів, що розуміються на нюансах обох правових систем.
Музика як міст чи поле бою
Руслана у своїй розгорнутій заяві торкнулася болючої дилеми сучасного мистецтва. Композитор створює твір, мріючи, щоб він «мандрував світами і часом». Кожен виконавець прагне, аби його пісня стала «евергріном» — вічнозеленим хітом, що живе десятиліттями у різних інтерпретаціях. Історія музики сповнена прикладів, коли кавери перевершували оригінали за популярністю або відкривали композицію новій аудиторії.
«Я завжди за свободу творчості», — пише Руслана. Але далі йде ключове «але».
Свобода інтерпретації закінчується там, де починається неповага до автора та його прав. Різниця між натхненням і крадіжкою лежить у площині поваги — моральної та юридичної. Можна створювати кавер-версії, ремікси, радикальні аранжування оригіналу. Можна експериментувати з жанром, темпом, інструментарієм. Але неможливо робити це, ігноруючи правовласника композиції.
Музичні кавери мають багату традицію в світовій культурі. Джазові музиканти століттями інтерпретували стандарти один одного. Рок-гурти перезаписували блюзові класики. Сучасні артисти беруть участь у tribute-альбомах, присвячених своїм кумирам. Але всі ці практики базуються на одному фундаменті — повазі до оригінального автора та дотриманні ліцензування музики.
Коли ж виконавець видає чужий твір за власний, міняючи кредити та привласнюючи авторство — це виходить за межі творчої інтерпретації. Це вже не наслідування, а несанкціоноване використання з підміною особи творця. Як сказала Руслана: «Це відділяє зерно від полови, а наслідування від крадіжки».
Технологічна реальність — як стрімінгові платформи змінили правила гри
Музична індустрія пережила цифрову революцію за останні два десятиліття. Фізичні носії — CD, вінілові платівки — поступилися місцем потоковому відтворенню. Spotify, Apple Music, YouTube Music, Deezer та десятки інших платформ створили нову екосистему, де географічні кордони майже зникли.
Ця глобалізація музики має світлий бік — артисти з України можуть миттєво дістатися слухачів у В'єтнамі, Бразилії чи Ісландії. Але темний бік — складність контролю за використанням творів. Традиційна дистрибуція музики через магазини дозволяла відстежувати кожну копію. Цифровий світ розмиває межі, створюючи ілюзію безкарності для порушників.
Стрімінгові платформи формально мають системи перевірки авторських прав. Content ID на YouTube, алгоритми розпізнавання на Spotify — це спроби захистити правовласників. Але системи не досконалі, особливо коли порушник свідомо маніпулює метаданими, вказуючи себе автором чужого твору.
Саме така ситуація відбулася з піснями Руслани на в'єтнамських платформах. Композиції представлені як оригінальні твори Хо Куїнь Хуонг з іншими авторами у кредитах. Це не технічна помилка — це навмисна дія, спрямована на привласнення інтелектуальної власності.
Хто захищає українську музику — роль професійних правовласників
Руслана наприкінці своєї заяви вказала: врегулювання питання в компетенції Comp Music Publishing. Це не просто формальна фраза — це важлива деталь сучасної музичної індустрії.
Композитори та виконавці рідко самостійно займаються правозахистом інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Це вимагає спеціальних знань, постійного моніторингу, юридичних ресурсів. Тому існують music publishing компанії — організації, що представляють права музикантів, відстежують використання їхніх творів, збирають роялті та борються з порушеннями.
Comp Music Publishing як лейбл і правовласник має інструменти та досвід для боротьби з міжнародним плагіатом. Вони можуть звернутися безпосередньо до стрімінгових платформ з вимогою видалити контент, що порушує права. Можуть ініціювати переговори з в'єтнамською стороною. У крайньому випадку — розпочати судові процедури.
Але навіть потужні music publishing компанії стикаються з викликами. Різниця у правових системах, мовні бар'єри, тривалість процедур — все це ускладнює захист інтелектуальної власності музика на глобальному рівні.
Чому українські хіти опинилися у в'єтнамському репертуарі
Цікаво, що саме привабило в'єтнамську артистку до українських композицій? «Дикі танці» Руслани — це не просто пісня, а культурний феномен. Перемога на Євробаченні 2004 року зробила цю композицію впізнаваною по всій Європі та далеко за її межами. Енергетика твору, поєднання етнічних мотивів з сучасною танцювальною музикою, яскраве сценічне шоу — все це створило унікальний продукт.
Для в'єтнамської аудиторії ця музика могла стати екзотикою — відголоском далекої європейської культури з власним колоритом. «Пупсик» Тіни Кароль, хоч і написаний російською мовою (що спрощувало адаптацію для азійського ринку), також мав потенціал популярності завдяки мелодійності та запам'ятовуваності.
Але культурний обмін працює лише тоді, коли базується на повазі. Коли артист з однієї культури бере твір з іншої, зберігаючи авторство та отримуючи дозвіл — це збагачує обидві сторони. Коли ж відбувається привласнення — це збіднює всіх, руйнуючи довіру між творцями різних країн.
Прецедент для індустрії — що означає цей скандал для майбутнього
Музичний скандал між українськими артистками та в'єтнамською зіркою — це не ізольований випадок. Це симптом глибших проблем у глобальній музичній індустрії, де технологічні можливості випередили правові механізми захисту.
Кожен такий випадок створює прецедент. Якщо Руслана та Тіна Кароль зуміють домогтися справедливості через Comp Music Publishing, це посилить позиції інших українських артистів у боротьбі з міжнародним плагіатом. Якщо ж порушення залишиться без наслідків — це дасть сигнал іншим недобросовісним виконавцям, що українську музику можна використовувати безкарно.
Медійний резонанс уже відіграв свою роль. Публікації у соцмережах, статті в українських та міжнародних виданнях привернули увагу до проблеми. Тисячі коментарів підтримки від шанувальників Руслани та Тіни Кароль створили суспільний тиск. У сучасному світі репутаційні ризики іноді діють ефективніше за судові позови.
Цей випадок також підкреслює необхідність освіти молодих артистів про авторське право на музику. Багато виконавців, особливо початківців, не розуміють різниці між кавером та плагіатом, між вільною інтерпретацією та крадіжкою. Більше інформації про ліцензування музики, механічне відтворення пісні, права композиторів має стати частиною базової освіти для всіх, хто входить у музичну індустрію.
Соцмережі зірок:
Тіна Кароль https://www.instagram.com/tina_karol/
Руслана Лижичко https://www.facebook.com/ruslana.lyzhychko.ua