З 6 березня по 12 квітня 2026 року Національний центр «Український Дім» у Києві показує виставку «Весна. Жіночі імена бойчукізму» – перший проєкт, що об'єднує мистецькі практики 15 художниць-бойчукісток в одному просторі. Це не просто ретроспектива. Це повернення імен, які радянська влада методично викреслювала з історії українського мистецтва впродовж десятиліть.
Бойчукізм – нова візуальна мова епохи
Бойчукізм – мистецький напрям 1920-х років, що виник навколо художника-монументаліста Михайла Бойчука у Харкові й Києві. Його школа синтезувала традиції візантійського іконопису, давньоукраїнського розпису та європейського авангарду, створюючи унікальну монументальну мову для нового часу. Бойчуківці розписували громадські будівлі, санаторії, клуби – мистецтво мало виходити з музеїв до людей.
«Коли закінчується зима – розпускаються квіти. Їх небагато, але ми всі знаємо, що буде весна, і квітів буде тисячі. Ми маємо бути щасливими, що переживаємо початок весни мистецтва», – говорив Михайло Бойчук про свою школу. Це пророцтво обернулося трагедією: у 1937–1938 роках більшість учнів і сам учитель були розстріляні як «вороги народу».
Стерті двічі – репресії та збереження спадщини
Після арештів і масових розстрілів доби сталінського терору бойчукізм оголосили «буржуазним націоналізмом», а твори – знищили або сховали у сховищах. Художниць-бойчукісток торкнулася подвійна стигма: їх переслідували і як модерністок, і як жінок. Їхні імена зникли з підручників, каталогів, музейних етикеток.
Але саме вони зберегли спадщину. У роки страху й тотального контролю Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова та інші ховали ескізи, роботи й спогади – ризикуючи власним життям. Це був тихий, але свідомий акт опору. Завдяки їхній особистій сміливості бойчукізм не зник остаточно й дочекався часу, коли його знову можна назвати своїм іменем.
Дослідники порівнюють цю ситуацію з долею інших митців «Розстріляного відродження» – культурного покоління 1920-х, знищеного радянською системою. Різниця в тому, що жінки-бойчукістки лишилися невидимими навіть у сучасних реабілітаційних наративах.
15 художниць – повернення з небуття
Виставка вперше об'єднує у спільному просторі роботи 15 художниць: Софії Налепінської-Бойчук, Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Ярослави Музики, Віри Бури-Мацапури, Марії Котляревської та інших. Кожна з них – не просто учениця Бойчука, а самостійна мисткиня з власним художнім голосом, який десятиліттями звучав у порожнечу.
Куратори Тетяна Гаук і Сергій Комберянов будували концепцію навколо ідеї «відсутності, що утворює порожнечі». Без цих жінок і їхнього подвигу збереження – історія українського модернізму залишається незавершеною. Проєкт реалізований у співпраці з Lean Art Foundation та ГО «Платформа культурних ініціатив».
Назва «Весна» – пряма цитата з Бойчука. Але якщо для вчителя весна була метафорою розквіту нового мистецтва, то для цієї виставки – це метафора запізнілого, але невідворотного визнання.
Практична інформація
Виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму» відкрита з 6 березня до 12 квітня 2026 року в Національному центрі «Український Дім».
Адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 2.
Вхід: повний квиток – 180 грн, пільговий (для школярів і студентів) – 90 грн.
Джерело: https://www.facebook.com/ukrdim