«Твердиня» – психотрилер Макса Кідрука про п'ятьох студентів, які вирушають у перуанські джунглі шукати загублене місто. Роман вийшов у вересні 2013 року. Кідрук почав писати його ще до «Бота», але відклав: сюжет про Твердиню довго не відпускав автора, а «Бот» здавався цілісним. Перед книжкою 592 сторінки в друкованому виданні. Це найоб'ємніший його роман на той момент.
Про що роман «Твердиня»
Група випускників Королівського технологічного інституту в Стокгольмі дізнається про легендарне місто Пайтіті й їде на канікулах шукати його в Перу. За легендами, інки сховали там незліченні скарби, але ніхто звідти не повернувся живим. Далі починається гонитва за таємницею, яка швидко перестає бути пригодою.
Це не лише історія про золото. Кідрук показує, як екстремальні обставини змінюють свідомість людей: страх, втома й підозра руйнують дружбу швидше, ніж джунглі руйнують спорядження. Читач спостерігає не за монстром, а за тим, як ламається психіка.
В основі задуму – віра автора, що задовго до інків у Перу жила розвинута цивілізація. Деякі руїни, які історики приписують інкам, на думку Кідрука, збудував хтось інший. Він доводить це не як історик, а як інженер, тож у романі багато технічної логіки: як можна було різати й складати такі блоки. Це гіпотеза автора, а не доведений науковий факт.
Реальні місця й прототипи героїв
Кідрук принципово не пише про те, чого не бачив сам. Усі локації роману реальні, окрім лабораторій. Єдине місце, де автор не був, – Мадре-де-Дьос, щонайнепрохідніші джунглі світу, звідки повертаються далеко не всі.
Усі п'ятеро студентів мають реальних прототипів. Це друзі Макса, з якими він навчався в Швеції. Герої роману – українець, росіянин, американець, чех і японка, як і в міжнародній групі університету. Тому діалоги звучать як розмови живих людей. Допомагає й те, що частину дорожнього досвіду автор брав із власних мандрівок.
«Твердиня» і «Бот»: що змінилося
У «Твердині» любовна лінія вийшла з третього-п'ятого плану на перший. Читачі критикували цю лінію в «Боті», і автор відповів не поступкою, а посиленням. Кідрук не любить хепі-енди: «Мене не цікавить, чи сподобається вам моя історія, мене цікавить, чи ви в неї повірите».
Для нього хепі-енд для жінки й для чоловіка – різні речі, і про це він жартує на зустрічах. Фінал «Твердині» тому не догоджає. Якщо хочете гарантії світлого кінця, ця книжка не для вас.
Порядок читання не критичний: романи не продовжують один одного. Але «Бот» дає змогу порівняти, як змінюється темп автора від технотрилера до психологічного.
Досвід письменника
Кідрук радить професійному письменнику читати 100 книжок на рік – приблизно по три дні на книжку. Багато хто хоче бути письменником, мало хто хоче ним стати. Улюблені автори – Гемінґвей, Фіцджеральд і особливо Варгас Льоса, і в автора вже визрівають задуми не гостросюжетних, а гостросоціальних романів у цьому дусі.
Про класику він каже: її не пишуть, нею стають. Приклад – О. Генрі: його не вважали класиком американської літератури, доки не пішли з життя всі його сучасники.
Досвід, який виховав автора, справді небезпечний. За чотири дні до єгипетської революції його затримала таємна поліція в Дамаску. Йому вдалося зателефонувати видавцю, той підняв МЗС, і серед ночі посол вирвав його звідти. Цю історію Кідрук потім описав у тревелозі «На Зеландію!». А в Сахарі він уперше зрозумів, що таке агорафобія: страх відкритого простору, коли втекти нікуди, та й сенсу немає.
Цифри, продажі й що далі
На презентації в Рівному, яку організувала МГО «Література.RV», квитків не залишилося ще за день до події. Це була перша платна презентація Кідрука. Книжок він привіз у півтора раза більше, ніж раніше, і знову не вистачило. За півтора тижні «Твердиня» піднялася на друге місце топ-20 книгарні «Є», поступившись новинці Люко Дашвар і випередивши «Інферно» Дена Брауна.
На створення книжки пішло 1107 годин. У кінці є післямова з подяками всім, хто допомагав презентувати «Бота», та перелік музики для прослуховування під час читання – звук підсилює враження.
Наступна книжка – «На Зеландію!». Автор зазначив, що всеукраїнського туру, ймовірно, не буде, але до Рівного обіцяв привезти її обов'язково. Книжка вийшла в 2014 році, 256 сторінок.