«Шлях до спокою» — це українська VR-програма психологічного відновлення, створена для ветеранів, військових і цивільних, що пережили травматичний досвід, що тренує саморегуляцію та знижує тривогу. Проєкт поєднує науково обґрунтовані дихальні практики, майндфулнес і арт-терапію з біофідбеком у реальному часі. Сеанс триває 15–25 хвилин і підлаштовується під стан людини — шоломи, підключені до біосенсорів (пульс, дихання, ЕЕГ) і формують віртуальне середовище, яке «дихає» разом із людиною. Ефект обов’язково вимірюється за опитувальниками і фізіологічними показниками. Перша презентація проєкту відбулась в Інституті медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України.
Коли ми говоримо про ментальне здоров’я під час війни, ми більше не говоримо про «опцію» — ми говоримо про інфраструктуру стійкості країни. Повномасштабна війна зробила стрес, тривогу, безсоння масовим викликом. Наразі потрібні безпечні, масштабовані й вимірювані інструменти підтримки — від шпиталів до громадських хабів. «Шлях до спокою» розробляє нову норму допомоги, яку легко інтегрувати будь-де: короткі VR-сесії у шоломах, прості протоколи вимірювання «до/після», етичні практики збереження даних. Це рішення однаково підходить для реабілітаційних центрів, лікарень, ветеранських просторів, університетів і корпоративних програм добробуту.
«Шлях до спокою» - це імерсивна VR-програма тривалістю до 20 хвилин, де дихання, погляд і м’які рухи тіла запускають живу візуально-звукову екосистему, а вбудований біофідбек у реальному часі адаптує досвід під людину. Це не «відео у шоломі» і не «розслаблення за сценарієм»: це керована терапевтична візуалізація, яку не потрібно уявляти — вона розгортається перед очима і тілом, зворотно реагуючи на пульс, дихання та ЕЕГ. За основу беруть міжнародний досвід і доказові методи.
Команда Валерія Коршунова почала пілотні дослідження на базі Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України, підключає психологів, арттерапевтів і досвідчених VR-розробників. Головна мета проста й амбітна: зробити ефект вимірюваним — поєднати короткі стандартизовані опитувальники з біосенсорними маркерами, аби мати доказ, а не враження — і створити масштабований інструмент допомоги ветеранам, військовослужбовцям і людям із ПТСР.
Чому саме VR? Тому що це більше, ніж ігри. На відміну від технологій, що додають інформаційного шуму, VR тут працює як «камера тиші»: дозволяє зануритися, зосередитися й безпечно відпрацьовувати потрібні стани.
«Наша мета — дати людям медитацію, яку не треба уявляти. Достатньо вдиху, погляду і кількох кроків — і світ довкола підлаштовується під ваш ритм, допомагаючи тілу згадати спокій. Якщо ми допоможемо хоча б частині людей повернути спокій — це вже перемога. Але наша амбіція — рішення, яке допоможе мільйонам. І почати це саме з України», — говорить автор проєкту Валерій Коршунов.
“Для чого це? При травмі уявні образи часто «не вмикаються», щось нове важко створити. Часто травматичний досвід тримає наче «в руках» і крутить ситуацію по колу, створюючи новий біль, який через це з часом посилюється.
Ми даємо новий приємний досвід, погруження, створюємо нові стани, допомагаємо прокласти місток всередину себе, конструюємо теплий простір, тим самим допомагаємо людині віднайти те безпечне місце, яке через травму вона не може відтворити всередині себе.
Чим вища присутність, тим стабільніше мозок засвоює навички самореалізації і стабілізації», — додає психолог проєкту Тетяна Вахницька.
Команда Валерія Коршунова працює з VR уже багато років і нині фокусуються на тому, як мозок реагує на занурення: що глибше довіра до побаченого, то стійкіший ефект відновлення. Проєкт створюються у тісній співпраці науковців, психологів та арт терапевтів, за підтримки Українського культурного фонду.
За останні роки у світі накопичено переконливу базу доказів: імерсивний VR зменшує тривогу, гострий і процедурний біль, підтримує реабілітацію після інсульту, а у психіатрії допомагає подолати агорафобічну поведінку й соціальну тривогу.
Свіжі огляди й метааналізи підтверджують ефекти VR у зниженні стресу, тривоги та болю в різних клінічних сценаріях, зокрема і поза спеціалізованими центрами; зростає і кількість досліджень про ефективність самокерованих VR-сесій, що важливо саме для масового доступу. PubMed+1
Але наука дає і тверезе застереження: сам по собі VR-формат не «чарівна паличка». Там, де зміст і протокол однакові - вирішальними стають дизайн, персоналізація та зворотний зв’язок із фізіологією. Саме тут «Шлях до спокою» робить якісний стрибок: він закладає замкнуту петлю біофідбеку (closed loop), що підлаштовує досвід під поточний стан людини.
Україна сьогодні — лабораторія стійкості. «Шлях до спокою» народжується в умовах, де технології мають давати не ефект «вау», а відчутний, повторюваний, вимірюваний результат. Це продукт, створений на перетині науки, мистецтва та клінічної практики, із амбіцією масштабуватися від перших центрів — до національної мережі підтримки, і далі — до міжнародного застосування.
Зараз «Шлях до спокою» — у фазі пілотного проєкту. Команда відкрита до співпраці з реабілітаційними центрами, клініками, університетами та донорами. Завдання — разом довести: українське рішення може дати світу новий стандарт доступної, вимірюваної й по-справжньому ефективної психологічної допомоги.
Контакти для центрів, партнерств і медіа:
Facebook - https://www.facebook.com/VRrecovery
Instagram - https://www.instagram.com/VRrecovery