«С.К.А.М.» – дебютний художній роман ветеранки Аліни Сарнацької про трьох людей, чиї мрії про нормальне життя зіштовхуються з реальністю фронту й тилу. Книга вийшла в квітні 2026 року у видавництві «Видавництво», тверда обкладинка, 168 сторінок. За кілька місяців вона зібрала рецензії від «Львівської Пошти» до письменника Євгена Шибалова, а саму авторку британська The Guardian ще торік назвала «одним із найпотужніших голосів сучасного українського театру» The Guardian.
Хто така Аліна Сарнацька – шлях від медикині до письменниці
Аліна Сарнацька пише війну не з чужих слів. Із березня 2022 до липня 2024 року вона служила старшою бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207-го батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, пройшла бої за Бахмут. Держава відзначила її відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За збереження життя» – двома нагородами, що фіксують не риторичний, а фактичний внесок у виживання побратимів.
Бойовий досвід і нагороди на Донеччині
До повномасштабного вторгнення письменниця працювала психологинею-консультанткою й тренеркою громадських організацій, зокрема у програмах підтримки секс-працівниць і людей із наркозалежністю. Ця біографія пояснює головну рису її прози – увагу до людей, яких літературний мейнстрим зазвичай оминає. У грудні 2025 року вона захистила докторську дисертацію із соціальної роботи, присвячену безпеці жінок, вразливих до гендерного насильства. Академічна дисципліна тут не декорація – вона впорядковує емоційний матеріал війни в конкретну дослідницьку рамку.
Від драматургії до першого роману
Перш ніж узятися за прозу, Аліна Сарнацька заявила про себе як драматургиня: п'єса «Баланс» перемогла на конкурсі «Драма.UA» 2025 року, а «Місячні» отримали прем'єру в Молодому театрі в грудні того ж року. Театральний досвід дав їй навички побудови діалогу й драматургічного напруження, які потім перейшли в роман. Сама авторка визнавала, що проза виявилася складнішим викликом, ніж драматургія: «Я перфекціоністка щодо якості тексту. Мені дуже страшно видавати неідеальну книгу. Але я розумію, що не маю п'ятьох років на цю задачу». Зізнання пояснює стрімкість переходу від репортажного нон-фікшну до художньої літератури.
Про що роман «С.К.А.М.»
Сюжет тримається на трьох паралельних лініях – фронт, глибокий тил і точка їхнього перетину. Кожна лінія показує людину, яка намагається зберегти власну мрію попри війну, що постійно цю мрію конфіскує.
Три долі – Лєнка, Костян, Аліса
Лєнка працює в ларьку мікрокредитування «ЗаразГРОШІ» у провінційному містечку, видає чужі гроші чужим людям і мріє про відпустку на морі та золоті сережки. Паралельно вона шукає кошти на лікування онкохворої матері й відбивається від кримінального боса. Типова конструкція «маленької людини», яку економічна нужда й війна затискають з обох боків. Костян, її чоловік, воює піхотинцем на сході, носить спорядження вартістю сто тисяч гривень і ховається від дронів у розбитих селах. Аліса – колишня офісна працівниця, яка без медичної освіти опинилася на посаді бойової медикині в імпровізованому медпункті і мріє повернутися до врятованого кота Лосося та «блискучого офісу».
Ціна мрії на війні як головна тема
Трьох героїв об'єднує не сюжетна інтрига, а спільне запитання – скільки коштує спроба залишитися собою під час війни. Лєнка платить страхом і компромісами із совістю, Костян – тілом і психікою, Аліса – професійною ідентичністю, яку війна стерла за кілька тижнів. За визначенням команди фестивалю «Книжкова країна», це історія про «неідеальних людей, які воюють, неідеальних дружин, які чекають тих, хто воює, і загалом про все неідеальне навколо нас». Такий трикутник дає роману масштаб, якого бракує текстам про війну, зосередженим лише на фронті або лише на тилу.
Мова і стиль – суржик, чорний гумор, автофікшн
«С.К.А.М.» побудований на контрасті – чорний гумор сусідить із відвертими, без прикрас сценами воєнного побуту. Суржик у мові персонажів, мовна суміш української та російської, типова для провінції та армійського середовища, тут не стилістична вада, а інструмент достовірності. Він передає походження, освіту й настрій кожного героя точніше, ніж літературна українська могла б це зробити.
Сама Аліна Сарнацька визначає жанр роману як крок від репортажної воєнної літератури до автофікшну – прози, що вбудовує особистий і задокументований досвід у художню оповідь, зберігаючи вигадану дистанцію персонажів. Це принципова відмінність від її попередніх нон-фікшн книжок, «Хто любов та мужність поєднав» (2025) і «Жінки і насильство за гендерною ознакою» (2026, у співавторстві з Тетяною Семигіною). Там факт документувався напряму. У романі факт переплавляється в персонажів, яким читач вірить не тому, що вони реальні, а тому, що вони живі.
Про створення книги «С.К.А.М.»
Роман створено не на комерційне замовлення, а в межах міжнародної стипендіальної програми для українських авторів воєнного часу.
Стипендія Nansen Support Programme та Український ПЕН
«С.К.А.М.» постав у рамках стипендіальної програми Норвезького Гельсінського комітету, Норвезької асоціації авторів і перекладачів нонфікшн-літератури, Норвезької спілки письменників та Українського ПЕН, за фінансування Норвезького агентства з питань розвитку – The Nansen Support Programme for Ukraine. Така підтримка типова для сучасного українського літпроцесу воєнного часу: вона дає авторам-ветеранам час на роботу над текстом, який комерційне видавництво навряд чи профінансувало б на етапі написання.
Видавничі деталі – ISBN, оформлення, ціна
Книга вийшла у твердій обкладинці, 168 сторінок, ISBN 978-617-8149-50-5, ціна – 420 гривень. Чорно-білі ілюстрації виконав Денис Недолуженко, а літерацію й дизайн – Ілля Стронґовський, ім'я якого в українському книговиданні асоціюється з якісною поліграфічною роботою. Рейтинг видання на Goodreads і MEGOGO тримається на позначці 4,47 – високий показник для дебютної художньої прози.
Презентації книги – від ВДНГ до Гельсінкі
Офіційний анонс виходу книги видавництво «Видавництво» зробило 1 квітня 2026 року, а перша публічна презентація відбулася 23 квітня о 19:00 на фестивалі «Книжкова країна» на ВДНГ, у Шатрі подій – тема сезону тоді звучала як «Кольорова». Ця подія стала для Аліни Сарнацької першим виходом до широкої читацької аудиторії саме як прозаїка, а не драматургині чи авторки нон-фікшну.
Наступний етап життя книги вийшов за межі України. 15 вересня 2026 року роман представили в бібліотеці Oodi в Гельсінкі – авторка говорила з видавчинею «Видавництва» Лілією Омеляненко про трьох героїв, які намагаються втримати повсякденні надії під час війни. Осінній київський фестиваль «Книжкова країна. Загадкова», запланований на 17–20 вересня, організатори тим часом перенесли на квітень 2027 року через безпекову ситуацію в столиці, замінивши форматом «Дні книжкової країни» у міських книгарнях. Тож наступну зустріч із авторкою в Києві варто шукати саме в афішах окремих книгарень, а не на великому фестивалі.
Що кажуть критики і колеги по цеху
Рецепція «С.К.А.М.» вирізняється тим, що книгу хвалять і літературні критики, і колеги-письменники з військовим бекграундом – рідкісний збіг оцінок для дебютного роману.
«Львівська Пошта» про обмануті сподівання
Рецензія у рубриці «Літтред» видання «Львівська Пошта» описує роман як історію «тотального відчуття обманутих сподівань», що «без прикрас показує справжню ціну виживання на фронті та в тилу». Критик окремо відзначає відсутність «кіношного пафосу, ідеальних супергероїв та чорно-білого світу» – саме той шаблон, від якого воєнна проза найчастіше страждає. Емоційний діапазон тексту рецензент описує як рух від істеричного сміху до «клубка в горлі», а висновок формулює однозначно: книга «читається на одному диханні» й обов'язкова для тих, хто шукає повний спектр емоцій.
Євген Шибалов про баланс військових і цивільних голосів
"Серед інших зразків українського воєнліту саме цю книгу вирізняє те, що тут одночасно є і цивільні, і військові. Бо сучасна українська література грішить кріном у той чи інший бік. Військові автори пишуть про військових, цивільні - про «ми теж страждаємо!». А в цьому творі є і одні, і другі, і перебувають в складних стосунках між собою. Тобто, ширше кажучи, в цій книзі військо є продовженням українського суспільства, а не окремою кастою зі своїми законами. І військові, і цивільні персонажі виписані дуже яскраво, по мірі прочитання до кожного формується емоційне ставлення. Вони далеко не ідеальні, і саме це робить їх живими. Аліна робить вдалу, як на мене, спробу відійти від звичного для військової літератури формату документальної прози чи рефлексій-есеїв в бік повноцінної художньої літератури. Книга має кілька паралельних сюжетних ліній, стрибки в хронології, жвавий стиль з використанням художніх прийомів. Коротше, хороша книга."
Голос українського театру
Британська The Guardian у жовтні 2025 року, ще до виходу роману, назвала Аліну Сарнацьку одним із найпотужніших голосів сучасного українського театру, акцентуючи на її трансформації від бойової медикині до драматургині всього за рік після дебютної п'єси The Guardian. Українські культурні менеджери й критики – Юрій Вовкогон, Альона Каравай, Ляна Мицько, Олеся Яремчук – характеризують її творчість як документальну, радикально правдиву й важливу для феміністичного голосу ветеранської спільноти. Ця міжнародна й локальна репутація створює контекст, у якому «С.К.А.М.» сприймають не як випадковий дебют, а як закономірний наступний крок авторки, що вже довела здатність говорити про війну без фальші.
Сторінка Аліни Сарнацької: https://www.facebook.com/alina.sarnatska.2025
Купити книгу: https://vydavnytstvo.com/shop/scum/