«Кров з молоком» — не просто назва нової художньої виставки, а філософське дослідження людської сутності крізь призму мистецтва. З 10 вересня по 12 жовтня 2025 року Національний музей «Київська картинна галерея» представляє унікальну мистецьку експозицію, що об'єднує живопис, графіку, скульптуру та фотографію XVIII–XXI століть із музейної колекції, приватних збірок і сучасних мистецьких практик.
У виставці представлені твори з музейної колекції: Ілля Ріпин, Зінаїда Серебрякова, Антон Лосенко, Сергій Шишко, Юлія Укадер, Олександр Сухоліт та приватних зібрань: Галина Андрусенко, Анастасія Астафʼєва, Олександр Бабак, Микола Білик, Андрій Блудов, Михайло Божій, Юрій Вакуленко, Анна Верещака, Микола Глущенко, Світлана Голдецька, Євгенія Григорʼян, Стас Жолобнюк, Віктор Зарецький, Наталія Корф-Іванюк, Анатолій Криволап, Марія Куліковська, Зоя Лерман, Костянтин Ломикін, Юрій Луцкевич, Віталій Призант, Влада Ралко, Олександр Ройтбурд, Володимир Сай, Роман Сельський, Марта Сирко, Олександр Удовенко, Борис Фірцак, Валентин Хрущ, Григорій Чорнокнижний, Михайло Шаповаленко, Марія Шапранова.
Концептуальні виміри тілесності в українському мистецтві
Сучасне українське мистецтво переосмислює класичні канони зображення людського тіла. Виставка «Кров з молоком» розкриває тілесність через чотири основні концептуальні площини, кожна з яких відображає унікальний аспект людського досвіду.
Тіло-естетика — від академізму до авангарду
Естетичне осмислення тіла в мистецтві пройшло довгий шлях від класичних ідеалів гармонії до сучасних експериментальних форм. У музейній колекції представлені роботи Антона Лосенка, основоположника української академічної школи живопису, чиї полотна демонструють довершену техніку зображення людської постаті згідно з канонами XVIII століття.
Контрастом до академічної традиції виступають сучасні інтерпретації тілесності. Художниця Влада Ралко у своїх роботах руйнує звичні уявлення про красу, створюючи провокативні образи, що викликають дискусії про межі мистецтва та суспільні табу. Її творчість, як і робота інших сучасних авторів, доводить: тіло в мистецтві — це не лише об'єкт естетичного споглядання, а інструмент соціальної критики.
Тіло-ідентичність — простір самовираження
Людське тіло стає основою формування особистої ідентичності та засобом комунікації з оточуючим світом. У творах Зінаїди Серебрякової, представлених на виставці, жіноче тіло постає як символ материнства, ніжності та внутрішньої сили. Її автопортрети та зображення дітей створюють інтимну атмосферу родинного щастя, де тілесність невіддільна від душевного стану.
Сучасні художники розширюють межі цього підходу. Роботи Анастасії Астаф'євої досліджують гендерну ідентичність, піднімаючи питання про роль жінки в українському суспільстві. Микола Глущенко через зображення чоловічих постатей розкриває теми мужності, відповідальності та патріотичного обов'язку.
Тіло-травма — архів колективної пам'яті
Найбільш болісною та актуальною у воєнний час стає тема тіла як носія травматичного досвіду. Українське мистецтво завжди відгукувалося на історичні виклики: від козацьких воєн до радянських репресій, від Голодомору до сучасної російської агресії.
Творчість Іллі Рєпіна, зокрема його етюди до полотна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», демонструє героїчну інтерпретацію чоловічого тіла як символу національної гідності та незламності. У сучасному контексті ці образи набувають нового звучання, нагадуючи про безперервність української боротьби за незалежність.
Роботи Олександра Ройтбурда, трагічно загиблого у 2014 році, стали пророчими у своєму осмисленні теми смерті та руйнування. Його «Чорні картини» — це медитація на межі життя і смерті, де людське тіло постає водночас крихким і вічним.
Тіло як зв'язок поколінь
Четвертий вимір експозиції розкриває тіло як містик між минулим і майбутнім, між індивідуальним і колективним досвідом. Материнське тіло, що дає життя, бабусині руки, що зберігають родинні традиції, дитяча безтурботність — усі ці образи створюють неперервний ланцюг людського буття.
Особливо яскраво цю тему розкриває творчість Марії Куліковської, чиї роботи досліджують взаємозв'язок між поколіннями жінок в українській родині. Її полотна — це візуальна генеалогія, де кожна постать несе в собі відбиток попередниць і обіцянку майбутнього.
Діалог епох у просторі галереї
Унікальність виставки «Кров з молоком» полягає у створенні діалогу між художниками різних епох. Класичні твори XVIII-XIX століть сусідять із авангардними експериментами XX століття та радикальними пошуками сучасності. Цей темпоральний міст дозволяє відвідувачам простежити еволюцію художнього мислення та зрозуміти, як змінювалося ставлення до людського тіла в українському мистецтві.
Роботи таких майстрів, як Сергій Шишко, Віктор Зарецький, Борис Фірцак, представляють різні школи та напрями, проте об'єднані спільною темою — осмисленням людської тілесності як фундаментальної категорії буття.
Особливої ваги виставка набуває у контексті російсько-української війни. Творчість таких художників, як Стас Жолобнюк, Євгенія Григор'ян, Марта Сирко, відображає травматичний досвід сучасності, де людське тіло стає об'єктом насильства, але водночас — символом опору та незламності.
Їхні роботи — це не лише мистецький вираз, а форма терапії, спосіб подолання травми через творчість. Як зазначає кураторка виставки: «У часи, коли руйнуються звичні категорії прекрасного, мистецтво допомагає відновити зв'язок із життям та надією».
Технічне різноманіття експозиції
Виставка представляє широкий спектр художніх технік: від олійного живопису та акварелі до експериментальної графіки та фотографії. Скульптурні роботи створюють тривимірний діалог із живописними полотнами, а інсталяції сучасних авторів занурюють глядача у інтерактивний простір осмислення тілесності.
Особливої уваги заслуговують графічні роботи Костянтина Ломикіна та фотографії Юлії Укадер, що демонструють нові підходи до документування людського досвіду. Їхня творчість розширює межі традиційного мистецтва, включаючи елементи соціального коментаря та політичної критики.
Виставка триватиме з 10 вересня по 12 жовтня 2025 року.
Вартість повного вхідного квитка – 200 грн (пільгові категорії – 150 грн).
Музей приймає відвідувачів з 11:00 до 18:00 (крім понеділка та четверга); з 11:00 до 19:00 у вівторок. Каса працює до 17:20 (до 18:20 у вівторок).
Адреса: м. Київ, вул. Терещенківська, 9
Джерело:
https://www.facebook.com/knag.museum