З 3 квітня по 26 липня 2026 року Музей Ханенків уперше в Україні показує «Диспаратес» (Los Disparates) – знамениту серію гравюр іспанського художника Франсіско Гоя, створену в останні роки його життя. Привід подвійний: 280-річчя від дня народження митця і справжня архівна знахідка – два раніше невідомих альбоми серії в бібліотеці музею. Виставка розгорнулася у чотирьох залах і складається з трьох взаємопов'язаних частин.
Знахідка у бібліотеці
У 2024 році, готуючи іншу виставку, команда музею випадково натрапила на два альбоми «Диспаратес» у бібліотечному зібранні. Це виявились третє та четверте видання серії – вони надійшли до фондів між 1936 і 1953 роками, але їхня справжня цінність довго залишалась непоміченою. Тепер вони стоять в одному ряду з іншими графічними серіями Гоя з колекції Ханенків – «Капричос» і «Жахи війни».
Після атрибуції у 2026 році альбоми перевели до основного фонду графіки. Оскільки йдеться про різні видання, обрали різні підходи до збереження. Альбом третього видання розшили: 18 гравюр, титул і обкладинки зберігаються окремо. Четверте видання залишили у первісному вигляді – щоб показати, як взагалі виглядав альбом графічної серії XIX століття. Завдяки цьому рішенню відвідувачі бачать і окремі аркуші, і книгу як об'єкт.
«Диспаратес» – остання і найзагадковіша серія Гоя. Митець ніколи не публікував її за свого життя. 22 гравюри на мідних дошках, сповнених абсурду, жаху і карнавальної нісенітниці, побачили світ лише через кілька десятиліть після його смерті. Іспанське слово disparate означає одночасно «нісенітниця», «маячня» і «жарт, що межує з жахом» – і це точно передає дух серії.
Три частини виставки – три погляди на одну серію
Виставка не просто показує старовинні гравюри за склом. Вона побудована як діалог між Гоєю, сучасними художниками та читачами.
Першу частину становлять самі гравюри з щойно атрибутованих альбомів.
Друга частина – 23-метрове панно «18 нісенітниць, або Сновидіння Франциски Талан», створене харківською дитячою артстудією Aza Nizi Maza. Художники студії переосмислили кожну композицію серії як сон вигаданої підлітки Франциски Талан – дівчини, яка дорослішає у прифронтовому місті, вчиться чути не лише сирени, а й власні думки. Це не ілюстрація до Гоя і не коментар – це паралельна оповідь.
Третю частину склали тексти учасниць відкритого опенколу, оголошеного восени 2025 року. До участі запросили всіх, хто був готовий написати особисту, есеїстичну або поетичну рефлексію про гравюри іспанського майстра. Авторки – Тетяна Богуславська, Ольга Заєць, Богдана Корогод, Марія Прокопенко, Ната Скубіна, Тамара Трунова, Валіза Ховрах – знайшли для «Диспаратес» слова, яким довірили власні сумніви й відкриття. Їхні тексти стали частиною експозиції, а не каталогу.
Франциска Талан – образ покоління
Центральна постать розпису Aza Nizi Maza – не реальна людина, але впізнавана. Франциска Талан виростає на межі: між дитинством і дорослістю, між миром і небезпекою, між хаосом і пошуком себе. Її 18 сновидінь – збірка нічних марень у фарбах і словах, де кожен образ відповідає на питання: хто я? де я? для чого я? Ці запитання – спільні для багатьох українських підлітків сьогодні.
Гоя у своїх нісенітницях теж питав. Він малював людей верхи на конях-примарах, велетнів, що тримають людей на долонях, карнавальних монстрів – і за цим абсурдом ховався цілком конкретний жах: революції, інквізиція, наполеонівські війни. Через два з половиною століття харківські підлітки знайшли у цих образах відлуння власного досвіду.
Виставку підготували кураторки Ольга Гончаренко та Анфіса Дорошенко, координаторка Анастасія Мацело.
Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків – вул. Терещенківська, 15–17, Київ.
Виставка «Диспаратес» – 3 квітня – 26 липня 2026.
Графік роботи: середа, п'ятниця, субота, неділя – 10:30–17:30; четвер – 12:00–19:30.
Більше про виставку читайте на офіційному сайті: https://khanenko.museum/events/vystavka-dysparates/