Четверта субота листопада — національний День пам’яті жертв голодоморів. Джеймс Мейс - першим розказав світові про Голодомор і навчив нас запалювати свічку пам'яті.
В 1982 році відбулася Міжнародна конференція в Ізраїлі з питань Холокосту. Науковець з Америки, котрий щойно отримав ступінь доктора історичних наук і захистив дисертацію про комунізм в Україні, робить сенсаційну заяву. Є ще один народ, котрий пережив геноцид – українці. Бо голод 1933 року – штучний.
Джеймс Мейс жив у Києві з початку 90-х. Критик і публіцист Микола Рябчук вважає, що вирішальним фактором, через який професор Мейс залишив Америку і опинився у Києві, було його занурення у вивчення голодомору в Україні.
Він очолював комісію Конгресу США, що вивчала причини організованого на початку 30-х років голодомору.
Джеймс Мейс не лише дослідив архівні документи, але й зібрав свідчення людей, які в різні часи виїхали із України до Канади і Сполучених Штатів.
Цю роботу професор Мейс проводив, починаючи із 80-х років, разом із Робертом Конквестом, автором книги "Жнива скорботи", яка і досі викликає суперечливі коментарі істориків. Це відбувалося у ті часи, коли влада Союзу РСР і радянської України навіть не згадувала про існування голодомору.
Фактично світ дізнався про голодомор саме завдяки цим дослідженням. І лише після їх появи українське радянське керівництво почало вимовляти слова "голод 33-го".
Публіцист і дисидент Євген Сверстюк в інтерв'ю Бі-Бі-Сі назвав Джеймса Мейса "неофітом", котрий ніколи не зраджував історичній правді і чиї дослідження недостатньо поціновуються українською державою.
Останні роки Джеймс Мейс викладав на кафедрі політології у Києво-Могилянській академії, дописував у газети і журнали, редагував англомовні версії газети "День" та журналу "Політична Думка". Його друзі кажуть, що він призвичаївся до українських традицій, мови, зарплати, побуту і нещодавно прийняв християнство.
В одній із своїх статтей Джеймс Мейс так писав про те, чому голодомор став справою його життя: "Мене часто запитують: чому саме я, корінний американець, і навіщо це мені було треба? Не раз мені хотілося запитати у відповідь: а що потрібно було мільйонам росіян, євреїв, вірменів, зрештою українців у цій далекий, Богом забутій країні — моїй Америці? Тому що американські громадяни українського походження вимагали досліджень, і мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. І так само, як не можна займатися історією голокосту і не стати хоч би напівєвреєм, так само не можна займатися історією голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем".
Американець і напівукраїнець Джеймс Мейс буде похований у Києві – таким був його заповіт.
http://www.bbc.com/ukrainian/domestic/story/2004/05/040504_mase_dead.shtml