З 28 квітня до 5 травня 2023 року у Національному музеї «Київська картинна галерея» відбуватиметься виставка «Ні початку, ані кінця» Лариси Пішої.
Запрошуємо вас відвідати новий виставковий проєкт музею! «Ні початку, ані кінця» Лариси Пішої суголосний духовному стану сучасної України, у ньому присутня чітка алюзія на зростання, вперте укорінення, потуга росту і гармонії, попри люті товщі перешкод, створені темною силою хаосу.
Відвідайте відкриття експозиції та відшукайте зашифровані сенси робіт художниці вже 28 квітня з 16:00 до 18:00 (вхід вільний).
Творець говорить праобразами, наче розмовляє тисячами голосів пращурів, він зваблює і приборкує, піднімає буденне у сферу всюдисущого, звеличує власну долю до долі людства, визволяючи у людині усі ті рятівні сили, які допомагали звільнитись від небезпеки, пережити «врем’я люте» і вистояти.
Мінливість пластичних форм, яка визначає глибинний сенс мистецтва, стверджує силу творчого жесту Лариси Пішої. Метаморфози її живопису не випадковість – вони є закон, створений у пошуках власного призначення у світі, зруйнованому війною.
Первісний культурний контекст, до якого звертається художниця, – праобрази хтонічного міфу Древньої Греції, адже chthõn – земля, всезагальна матір, яка народжує усе суще і немає це суще ні початку, ані кінця…
Безпосередньо-чуттєве сприйняття світу, народжене самою стихією не знає визначеної, чіткої форми, його проявом є Хаос – володар пащі, з якої з’являються безформні обриси Тартару – великої безодні, пронизаної корінням землі і моря... і немає їм ні початку, ані кінця…
Саме цей первісний стрижень, ця незмінна основа, що зберігає свій сенс у метаморфозах художньої форми, складає справжність і унікальність творчості Лариси Пішої, творить базові архетипи сучасного мистецтва. Універсальна мова міфу народжує глобальні узагальнення, надає сенсу розірваним фрагментам і творить цілісну структуру.
Якщо ви звернетесь до довідників, то отримаєте просту, лаконічну відповідь: «…коріння відіграє надзвичайно важливу роль у виживанні та рості дерев, укріплює структуру ґрунту, попереджає його ерозію, зберігає здорову екосистему». Дійсно, ґрунт без структури, яку забезпечує коріння, перетворюється на пісок і піддається владі вітру – про це знали ще древні. Нацією безґрунтян називали українців впродовж усього ХХ століття, нацією, яка за всіма законами буття мала б розвіятись по світу, припинити своє існування як цілісна структура. Саме тому для українців мистецтво і культура загалом були і залишаються засобом виживання, а не набором артефактів, яким слід поклонятись.
Потік асоціацій у цей трагічний час визначив тему й образ проєкту: фантасмагорія коріння як семантичного паттерна переплітається з натуралізмом, який досягнувши своєї межі, стає символом – так прадавній безлад, приборканий талантом художниці, стає чіткою логічною структурою і відтворюється стилістикою сучасного мистецтва. Цю благодатну простоту форми і ритму, оголеність думки можна легко переобтяжити літературними алегоріями, ремінісценціями, цитатами. А можна насолоджуватись музикою лінії, ритму, умиротворенням колірної гами і просто слухати, як крізь «врем’я люте» вперто пробивається коріння, всотуючи енергію землі, даруючи нам життя, ні кінця, ані краю якому немає.
Відкриття виставки – 28 квітня з 16:00 до 18:00 (вхід вільний).
Виставка триватиме з 28 квітня по 21 травня. Вартість повного вхідного квитка – 100 грн. (пільговий – 50 грн.).
Музей приймає відвідувачів за адресою м. Київ, вулиця Терещенківська, 9, за звичним графіком роботи (з 11 до 18 години у будні та вихідні (крім понеділка та четверга); з 11 до 19 години у вівторок).