З 4 липня по 23 серпня 2025 року Dymchuk Gallery представляє виставку «Вразливість. Анастасія Буднікова, Марина Талютто, Альбіна Ялоза». Цей проєкт розкриває інтимний погляд на життя під час війни через призму творчості трьох талановитих українських художниць.
Коли мистецтво стає ліками — історія виставки сучасного українського мистецтва
У просторі галереї сучасного мистецтва Dymchuk Gallery розгорнулася експозиція, яка торкається найглибших струн людської душі. Виставка українського мистецтва «Вразливість» об'єднала живописні роботи, арт-об'єкти та графічні твори трьох видатних українських художниць: Анастасії Буднікової, Марини Талютто та Альбіни Ялози.
Цей художній проєкт став органічним продовженням попередньої експозиції «Fractured Tomorrows», проте тепер творчість під час війни розкривається через призму безпосереднього досвіду. Як сказав колись великий Пікассо: «Мистецтво змиває з душі пил повсякденного життя». Для цих художниць воно стало способом очищення від болю воєнної травми.
Терапевтичне мистецтво як відповідь на виклики часу
Експозиція демонструє, як мистецтво війни може трансформуватися в потужний інструмент психологічного відновлення. Всі три митці надають своїм роботам особливого терапевтичного виміру — через медитативне малювання, уважне споглядання форм або тактильну взаємодію з матеріалом.
«Творчість стає містком між болем і надією», — ця думка червоною ниткою проходить через всю виставку. Художниці показують, як звичайні предмети набувають нового символічного значення в контексті воєнного часу, стаючи носіями прихованих історій і свідками людських переживань.
Марина Талютто — віднайти опору в простих речах
Серія живопису «Прості речі» (2022–2025) художниці Марини Талютто стала справжнім проривом у розумінні того, як арт-терапія може допомогти подолати травму. У своїх роботах вона звертається до образів повсякденного життя — столів, вікон, диванів — які стають символами стабільності в хаосі війни.
«Процес малювання допомагає мені подолати крихку невизначеність майбутнього та відчути сталість звичного буття», — розповідає художниця. Її керамічні об'єкти з необпаленої глини, створені під час блекаутів, передають вразливість тих днів, коли доводилося шукати речі на дотик у темряві.
Ця серія української художниці демонструє, як мистецтво еміграції може зберегти ментальну рівновагу. Марина працювала над творами в просторах, де вона з донькою опинилася під час вимушеної еміграції, перетворюючи незнайомі місця на джерело натхнення.
Анастасія Буднікова — коли предмети розповідають історії
Роботи Анастасії Буднікової художниці представляють унікальний погляд на воєнну тематику в мистецтві. У її творах побутові предмети втрачають первісну функцію, стаючи повноцінними героями напруженої драматургії композиції.
Серія «Смак присутності» досліджує тілесний досвід як спосіб збереження зв'язку з реальністю під час кризи. Речі в її роботах ніби застигають між минулим і теперішнім, викликаючи відчуття нестабільності та тимчасовості. Вони натякають на присутність людини, якої вже немає, або на дії, які так і не відбулися.
Як зазначає мистецтвознавець Джон Дьюї: «Мистецтво — це найбільш ефективний спосіб комунікації, який існує». Анастасія майстерно використовує цю здатність, перетворюючи звичайні предмети на носіїв глибоких емоційних повідомлень.
Альбіна Ялоза — лінорит як медитація і захист
Творчість Альбіни Ялози розкриває ще одну грань терапевтичного мистецтва. Її роботи оприявлюють поле колективного досвіду — травми, яку складно описати словами, але можливо передати через ритм, матеріал та образ.
Перші роботи художниці після початку повномасштабного вторгнення — стовпи диму від вибухів, що несвідомо вимальовувались на полотні. Традиційна техніка лінориту стала для неї способом заспокоєння: вирізаючи невеликі шматки та нашаровуючи їх відбитки один за одним, мистецтво війни перетворювалося на медитативний процес.
Особливо вражає інсталяція з п'яти ліноритів на текстилі — спроба захистити образ і дух жінок, які загинули, зазнавши насилля під час окупації. Альбіна звертається до античного myth про німфу Дафну, яка рятуючись від переслідування бога Аполлона, перетворюється на лаврове дерево. Цей образ стає символом духовного захисту через мистецтво.
Портрети майстринь — три долі, три шляхи в мистецтві
Анастасія Буднікова — від дизайну до живопису
Народжена у 1979 році в Києві, Анастасія Буднікова пройшла шлях від графічного дизайну до високого мистецтва. Випускниця Державної середньої художньої школи імені Т. Г. Шевченка та Національної Академії Образотворчого Мистецтва і Архітектури, вона протягом 15 років працювала у сфері дизайну, перш ніж повернутися до живопису.
Член Національної спілки художників України з 2004 року, Анастасія активно експонує свої роботи з 1992 року — від Берліна до Денвера. З початку повномасштабного вторгнення живе та працює у Кракові, де продовжує розвивати свій унікальний стиль.
Марина Талютто — багатогранність творчого пошуку
Українська художниця Марина Талютто (народилася у 1982 році в Києві) працює з різними медіа в мистецтві — від інсталяції та графіки до аудіовізуальних проєктів. Випускниця тієї ж художньої школи імені Шевченка та Національної Академії, вона здобула міжнародне визнання, отримавши грант на стипендію Gaude Polonia у 2010 році та підтримку Goethe-Institute у Кракові у 2022 році.
Альбіна Ялоза — майстриня традиційного лінориту
Харків'янка за народженням (1978 рік), Альбіна Ялоза присвятила понад п'ятнадцять років традиційному лінориту, постійно експериментуючи з оригінальними методами друку. Випускниця Харківського державного художнього училища (1999) та Харківської державної академії дизайну та мистецтв (2006), вона з 2010 року є членом Спілки художників України.
Коли вразливість стає силою
Виставка «Вразливість» демонструє, як сучасне мистецтво України відповідає на виклики війни. Через терапевтичне мистецтво три художниці показують, що навіть у найтемніші часи творчість може стати джерелом сили та надії.
Їхні роботи доводять: мистецтво війни — це не лише документування трагедії, а й спосіб її подолання. Кожна з митців знаходить свій шлях до зцілення — через живопис повсякденних предметів, керамічні об'єкти або медитативний лінорит.
Як сказав колись видатний філософ Теодор Адорно: «Після Освенцима писати вірші — варварство». Але ці українські художниці доводять протилежне — після війни творити мистецтво не лише можливо, а й необхідно для збереження людської гідності та духовного здоров'я.
Адреса Dymchuk Gallery: м. Київ, вул. Ярославська, 21
Графік роботи: середа – неділя з 12:00 до 19:00
Джерело: https://www.facebook.com/DymchukGallery