
Українська народна іграшка — це унікальний світ, де поєднуються дитяча радість та глибокі культурні традиції наших предків. Ці мініатюрні шедеври з керамік, дерева, лози та соломи розповідають історію, яка сягає корінням у XIV століття та продовжує захоплювати серця сучасних колекціонерів.
Загублені скарби минулого: що залишилося від давніх часів
Від найдавніших українських іграшок XIV-XVIII століть майже нічого не збереглося — час виявився нещадним до цих крихітних творінь. До наших днів дійшли переважно керамічні іграшки та дерев'яні народні іграшки, датовані XIX століттям. Серед них — традиційні «ляльки», «коні», «вершники» та «пташки», які стали справжніми символами українського народного мистецтва.
Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX століття. Саме в цей період в Україні історично сформувалися три найбільші регіони виготовлення іграшок: Придніпров'я Поділля та Прикарпаття. У межах цих територій утворилися провідні осередки народних промислів, де протягом тривалого часу формувалися місцеві стильові особливості.
Придніпровські майстри: від побутових речей до мініатюрних шедеврів
Народні керамічні, дерев'яні та плетені іграшки були переважно побічним промислом у системі основного виробництва — гончарства, художньої обробки дерева або плетіння виробів. У селах Подніпров'я де виготовляли з дерева на продаж різноманітні побутові речі, прикрашені різьбленням, водночас створювали їхні маленькі моделі.
У селі Макіївка Полтавської області в XIX столітті точили та вирізували іграшкові пестики й рубелі, прикрашені традиційним різьбленням. Ці мініатюрні копії побутових предметів відрізнялися від справжніх хіба що масштабом, зберігаючи всі деталі оригіналу.
Серед іграшок Подніпров'я кінця XIX століття трапляються оригінальні дерев'яні черпачки для зачерпування рідини — їхні обриси нагадують качку. Окрему групу утворюють кмітливі механічні іграшки з рухливими елементами: вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів, теслярів, які «працюють» внаслідок руху планок.
Прикарпатські традиції: від Яворова до Прутця
На Прикарпатті відомими осередками виробництва іграшок з дерева були села Іллінці, Прутець, Тростянець, Річка Івано-Франківської області, Мервичі, Вільшаниця, Наконечне та передмістя Яворів Львівської області.
Яворівські столяри в XVIII — на початку XX століття виготовляли різноманітні візки з драбинками, з одним або двома силуетними вирізаними кониками на передній частині основи. Популярністю користувалися іграшкові меблі, музичні інструменти та інші вироби народних майстрів.
Глиняні скарби Поділля: символізм у кожній деталі
Глиняні іграшки майже в усіх гончарських осередках виробляли переважно жінки та діти гончарів для власних потреб, а також на продаж на ярмарках. У кожному осередку формувалися традиції як у ліпленні форми, так і в розписі.
Для жіночих фігурок села Опішня Полтавської області характерні низькі повненькі постаті з півником під пахвою. Гончар Остап Ночівник ліпив також витончені фігурки дівчат з кошиками, а вершників зображував на «трійці», застосовуючи відомий прийом: одному коневі приставляв три голови.
На Поділлі керамічні іграшки виготовляли більш ніж у десяти осередках. Ляльки тримали під пахвою пташку або в руках немовля. Виріб «жінка з птахом» був поширений у багатьох видах народного мистецтва слов'ян та інших народів і мав надзвичайно глибокі міфологічні корені.
Лялька з найдавніших часів вважалася одним з елементів шлюбної магії — вона супроводжувала дівчину в подружнє життя, сприяла, за повір'ям, народженню дітей. Подільські майстри також налагодили випуск свищів у вигляді коників, барашків, півників.
Незвичайні матеріали: від сиру до соломи
Близькими до керамічних іграшок були пластичні вироби з сиру (Брустури, Річка, Снідавка, Шепіт Івано-Франківської області) у вигляді коників, оленів, кіз, пташок та інших тварин. Ці крихкі творіння демонстрували неперевершену майстерність народних умільців.
У багатьох осередках плетіння з лози, рогозу та соломи виготовляли кошики для дорослих і дітей. Найпоширенішою іграшкою для сільських дітей були химерні солом'яні ляльки з перев'язаною головою, талією та довгими руками. Колись такі іграшки використовувалися в магічних дійствах.
Виховна сила традиційної іграшки
Українська народна іграшка при всій своїй різноманітності залишається важливим засобом виховання дітей. Саме через іграшки-символи дитина пізнає світ, вчиться мислити узагальненими поняттями та яскравими образами. Зрештою, вона долучається до одного з найцінніших джерел народного мистецтва.
Сучасні колекціонери та дослідники народної культури високо цінують ці унікальні творіння. Традиційні українські іграшки стають не лише предметами колекціювання, а й важливими культурними артефактами, що зберігають пам'ять про наших предків.