З 13 березня до 2 червня 2025 року у Національному музеї декоративного мистецтва України триватиме виставка кераміки «Подільський Пересмішник», яка вперше в історії закладу розкриває перед відвідувачами повномасштабну творчу спадщину заслуженого майстра народної творчості України Івана Тарасовича Гончара (1888–1944).
Постать Івана Гончара займає виняткове місце в історії українського гончарства першої половини ХХ століття. Його мистецтво стало феноменальним явищем, що вирізняється серед усіх напрямів української керамічної традиції минулого століття своєю самобутністю та оригінальністю мистецького бачення.
Колекція творів Івана Гончара є справжньою перлиною музейного зібрання — найбільшою в Україні збіркою робіт майстра, що налічує понад 210 унікальних експонатів. Відвідувачі матимуть нагоду побачити широкий спектр його творчості: від скульптур та багатофігурних композицій до ужиткових предметів, декоративних та зооморфних посудин, свічників, іграшок і свищиків.
Майстерність психологічного портрету в глині
Гончар віртуозно відтворював у глині оповідальні композиції з тонким психологічним підтекстом. Його образи, позначені то м'яким гумором, то гострим сарказмом, вражають експресивною динамічністю та органічною єдністю форми й змісту. Персонажі майстра постають перед глядачем реалістичними і правдивими, кумедними і фантазійними, потішними і смішними — завжди з відчутною доброзичливою позицією автора.
Роботам подільського гончара притаманні щирість, переконливість образів і наївна безпосередність. Проте найголовнішою рисою творчості Івана Гончара був невгамовний пошук нових форм та ідей, глибоке переосмислення життєвих подій і літературних джерел. Ця постійна внутрішня робота надихала майстра на створення фантазійних скульптур та композицій, що вражають своєю оригінальністю та експресією.
Життєвий шлях майстра
Іван Тарасович Гончар народився в родині спадкового гончаря в селі Крищинці Тульчинського повіту Подільської губернії (нині Тульчинський район Вінницької області) — населеному пункті, заснованому у XVIII столітті та відомому як важливий осередок гончарного мистецтва.
Рано осиротівши, юний Іван змушений був самостійно заробляти на життя. Він здобував майстерність гончарства у селах Бубнівка та Жерденівка Гайсинського району, навчаючись у досвідчених майстрів-гончарів. У 1910 році його призвали на службу до царської армії, де він грав у військовому оркестрі до революційних подій 1917 року. Повернувшись до рідного села, Гончар активно долучився до розбудови нового суспільства.
Київський період розквіту
Поворотним моментом у творчій біографії майстра став 1934 рік, коли в Києві відкрилася школа народних майстрів. Цей унікальний навчально-творчий заклад, що не мав аналогів у країні, зібрав самородків з усіх куточків України для підготовки творів народного мистецтва для престижних виставок у Москві, Києві, Парижі та Нью-Йорку. За рекомендацією художника та дослідника народного мистецтва Поділля Володимира Гагенмейстера до школи запросили й Івана Гончара.
Особливістю школи був її делікатний підхід до творчості зрілих майстрів — викладачам категорично заборонялося втручатися у творчий процес, дозволялися лише тактовні зауваження та роз'яснення.
Київський період став надзвичайно плідним для Івана Тарасовича — його самобутній талант, підтриманий увагою фахівців-шанувальників, отримав професійне шліфування й вдосконалення. Саме тут майстер відчув себе справжнім художником, чия робота має важливе значення для суспільства та культури. Значна частина творів, створених у цей період, представлена на нинішній виставці.
Експозиція «ПОДІЛЬСЬКИЙ ПЕРЕСМІШНИК» працюватиме для відвідувачів з 13 березня до 2 червня 2025 року в Національному музеї декоративного мистецтва України.
Адреса музею: м. Київ, вул. Лаврська 9, корпус 2.
Сторінки музею:
https://www.instagram.com/ukr_decorative_art_museum/
https://www.facebook.com/DecArtMuseum